ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" жовтня 2014 р. Справа № 809/2908/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Кишинського М.І.
за участю секретаря судового засідання: Мельник О.Я.
за участю сторін
від відповідача: Карпова К.С., ОСОБА_1 , ОСОБА_2
від позивача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Начальника Івано-Франківського про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги, мотивовані наступними обставинами. ОСОБА_3 з 2003 року по серпень 2012 року проходив військову службу на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури Західного регіону України. З 2003 року й до тепер він перебуває на квартирному обліку в Івано-Франківському гарнізоні на загальній та позачерговій чергах. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.01.2008 року №460 “Про житлові питання”, у зв'язку з проходженням служби у військовій прокуратурі Івано-Франківського гарнізону, позивачу та членам його сім'ї була надана, як службова, квартира по АДРЕСА_1 . Проте, за період проходження служби постійного житла так і не отримав.
Розглядаючи звернення позивача, начальник Івано-Франківського гарнізону та Івано-Франківська КЕЧ району, до компетенції яких відносяться питання забезпечення житлом військовослужбовців запасу, відмовили йому надати постійне житло шляхом вирішення питання про зняття статусу “службова” з вказаної вище квартири. Відмова відповідачів порушує конституційні права його та членів сім'ї на житло та суттєво обмежує право на користування жилим приміщенням, яке виділене йому як службове під час проходження військової служби.
Тому, враховуючи норми Житлового кодексу України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року за №1081 “Про затвердження порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями”, позивач просить визнати протиправними дії начальника Івано-Франківського гарнізону та Івано-Франківської КЕЧ району щодо відмови подати до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири по АДРЕСА_1 , зобов'язати вказаних відповідачів та виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вирішити у встановленому законом порядку питання щодо оформлення права постійного проживання (користування) квартирою по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та членами його сім'ї, які на даний час зареєстровані та проживають разом з ним у вказаному житловому приміщенні.
Позивач у судове засідання не зявився, однак на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представники Івано-Франківської КЕЧ району, начальника Івано-Франківського гарнізону, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні. При цьому, представники начальника гарнізону та КЕЧ району обґрунтували необхідність відмови відповідачу в задоволенні його позовних вимог відсутністю на даний час правового механізму, котрий би регламентував зняття статусу “службове” з жилих приміщень, яким такий статус наданий раніше. Представник виконавчого комітету пояснила суду, що в разі подання вказаними вище відповідачами клопотання в порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року за №1081, виконком прийме позитивне рішення з цього питання.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, уточнення до них, а також заперечення проти позову, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.
ОСОБА_3 призваний на військову службу, яку безперервно проходив з 2003 року по 2012 року.
Рішенням житлової комісії Івано-Франківського міського військового комісаріату ОСОБА_3 поставлений на загальну на першочергову чергу для отримання житла з 16.08.2005 року.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 10.07.2012 року за №550 позивач звільнений з військової служби в Збройних Силах України у запас на підставі пункту “г” частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і війську службу”. Наказом прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 14.08.2012 року за №690к він звільнений з посади прокурора відділу, виключений зі списків особового складу прокуратури регіону та направлений на військовий облік до Івано-Франківського міського військового комісаріату. Вказане підтверджується дослідженими в судовому засіданні копією послужного списку та витягами із зазначених вище наказів.
Згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.01.2008 року за №46 “Про житлові питання” ОСОБА_3 та його сім'ї надана як службова двокімнатна квартира по АДРЕСА_1 .
Окрім вказаного, отримання позивачем та членами його сім'ї службового житла підтверджується довідкою Івано-Франківської КЕЧ району від 25.02.2013 року за №11/84. При цьому, у довідці зазначено, що ОСОБА_3 на даний час перебуває на квартирному обліку при Івано-Франківському гарнізоні на загальній і першочерговій черзі з 16.08.2005 року.
Склад сім'ї позивача на момент звернення до суду з вказаним позовом становить чотири особи: він, дружина - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року за №2011-XII, із змінами та доповненнями (надалі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 9 цієї ж статті вказаного Закону військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до статті 9 Житлового кодексу Української РСР (надалі - Житловий кодекс) громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до статті 52 Житлового кодексу жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Нормами статті 109 Житлового кодексу регламентований порядок виселення громадян з жилих приміщень, а статтею 125 Кодексу - визначено осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.
Так, без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено зі службового житла, серед інших, осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Таким чином, на переконання суду, позивач та члени його сім'ї, які не забезпечені постійним жилим приміщенням та перебувають на квартирному обліку в Івано-Франківському гарнізоні мають право на отримання такого житла і це право закріплене Конституцією України, нормами Житлового кодексу та Закону №2011-XII.
Окрім вказаного, суд приймає до уваги пояснення представників Івано-Франківської КЕЧ району та начальника Івано-Франківського гарнізону, які вказали, що на даний час немає можливості надати позивачу інше жиле приміщення взамін службової квартири. При цьому, забезпечення постійним житлом шляхом зняття статусу “службова” з квартири, де проживає позивач та члени його сім'ї, є одним із способів захисту їх прав та законних інтересів.
Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 року затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі - Порядок №1081 від 03.08.2006 року), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях та членів їх сімей.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа службових.
Згідно абзацу другого цього ж пункту, виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної адміністративної справи та норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково.
При цьому, відповідно до положень статті 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне: визнати протиправними дії начальника Івано-Франківського гарнізону та Івано-Франківської КЕЧ району щодо відмови ОСОБА_3 подати до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири за АДРЕСА_2 ; зобов'язати начальника Івано-Франківського гарнізону та Івано-Франківську КЕЧ району у встановленому законом порядку подати на розгляд виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради клопотання про виключення з числа службових вказаної квартири.
Щодо позовних вимог - зобов'язати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вирішити у встановленому законом порядку питання щодо виключення з числа службових цієї квартири та щодо оформлення права постійного проживання (користування) квартирою по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та членами його сім'ї, які на даний час зареєстровані та проживають у вказаному житловому приміщенні, то суд вважає, що ці позовні вимоги є передчасними. Відповідач виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради може вирішити питання щодо виключення з числа службових та вирішити питання щодо оформлення права постійного проживання (користування) квартирою по АДРЕСА_1 тільки після виконання відповідачами начальником Івано-Франківької КЕЧ району та Івано-Франківської КЕЧ, задоволених судом позовних вимог. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача обгрунтовані, підтверджені та такі, що підлягають до часткового задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії начальника Івано-Франківського гарнізону та Івано-Франківської КЕЧ району щодо відмови подати до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартир по АДРЕСА_1 .
Зобов'язати начальника Івано-Франківського гарнізону та Івано-Франківську КЕЧ району подати до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартир по АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, установлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: М.І. Кишинський
Постанова буде складена в повному обсязі 24 жовтня 2014 року