22 жовтня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2574/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.
з участю сторін;
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2014 року №2010799.
Позов мотивовано тим, що в 2013 та 2014 роках ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Вважає, що суб'єкт підприємницької діяльності - платник єдиного податку, який є землекористувачем, не сплачує земельний податок до бюджету за земельні ділянки, які використовуються ним у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. Відтак ,оскільки позивач являється платником єдиного податку і здійснює підприємницьку діяльність пов'язану з використанням земельної ділянки, нарахування податковим органом земельного податку за вказаний період, на думку позивача, є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства України.
08.09.2014 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, згідно яких відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення (а.с.28).
Представник позивача в судове засідання не з'явився проте 22.10.2014 року надав суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.47-49).
Відповідач в судове засідання не з'явився проте 10.10.2014 року надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с.42).
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи. Таким чином справа розглядається за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб ,які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є платником єдиного податку, вид діяльності - 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 52.21 - допоміжне обслуговування наземного транспорту, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01 січня 2012 року (а.с.7).
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення за № 2010799 від 17.06.2014 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у сумі 2193,70 грн. (а.с.8).
Згідно Реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна гр. ОСОБА_1 являється власником нежилих приміщень площею 110,8 кв. м. по АДРЕСА_2 (а.с. 6).
З копії договору купівлі - продажу нежилого приміщення встановлено, що гр. ОСОБА_1, яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1, купила нежиле приміщення (в літ. А), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).
Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК), а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати земельного податку та орендної плати, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства -Податковим кодексом України.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.
Згідно до п. 269.2 ст. 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Пунктом 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1. ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою ( гл. 1 розділу XIV цього Кодексу), з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку .
Таким чином, контролюючим органом не взято до уваги особливості оподаткування суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, оскільки відповідно до пп.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 звільнена від сплати земельного податку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що за приписами п.297.1 ст.297 ПК України фізична особа звільняється від сплати земельного податку, якщо вона є платником єдиного податку та використовує земельну ділянку для ведення підприємницької (господарської діяльності).
Враховуючи, що позивач є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, використовує належне їй на праві власності нежитлове приміщення, а саме магазин, який розташований на земельній ділянці за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 152, літ «А» для ведення власної підприємницької (господарської діяльності), нарахування йому податкового зобов'язання по земельному податку за правилами п. 286.5 ст. 286 Податкового Кодексу України та відповідно, видання податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення №2010799 від 17.06.2014 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 0260550001 від 05.08.2014 року, (а.с. 2) у розмірі 182,70 грн. до стягнення з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 94, 160-163 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.06.2014 року № 2010799.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяМ.М. Луцович