28 жовтня 2014 р. Справа № 876/9596/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2014 року у справі за позовом 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії ,-
19.03.2014 року 94 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - 94 прикордонний загін) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив примусово видворити за межі території України громадянина Афганістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2013 року вказаний позов повністю задоволено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач умисно ухиляється від добровільного виконання рішення про примусове повернення, оскільки у нього відсутні кошти, документи, на підставі яких він може повернутися додому, а також немає родичів на території України.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не з'ясовано чи є ризики у випадку примусового видворення для життя, безпеки і свободи відповідача. Стверджує, що його примусове видворення призведе до того, що відповідач у своїй країні може стати жертвою катувань, жорстоких або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання. Крім того, зазначає, що ним подана заява до Управління міграційної служби у Волинській області про визнання його біженцем або особою, що потребує додаткового захисту.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 16.03.2014 року о 01 год. 50 хв. відповідач був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Словаччину без документів що посвідчують його особу у складі групи осіб.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне затримання від 16.03.2014 року та протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення документів від 04.11.2011 року (а.с.3-4).
Начальником 94 прикордонного загону від 16.03.2014 року було винесено рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства за межі України громадянина Афганістану ОСОБА_1. Відповідно до вказаного рішення відповідач мав добровільно залишити територію України до 19.03.2014 року, проте вимог рішення не виконав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість заявленого позову 94 прикордонного загону з таких підстав.
Закон України «Про статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач намагався незаконно перетнути державний кордон України з метою подальшого переїзду до країн Західної Європи. Коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватись на території України не має змоги.
До спорів адміністративної юрисдикції належать спори за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 50 КАС України та частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк, без поважних причин, рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконний перетин державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтею 13 Закону України «Про імміграцію».
Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Іноземець, або особа без громадянства, можуть бути примусово видворені з території України лише на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням зазначених суб'єктів владних повноважень з позовною заявою про примусове видворення з України іноземця чи особи без громадянства, якщо вони не виконали у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, або є обгрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення (частина перша статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Тобто з частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обгрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Враховуючи ту обставину, що начальником 94 прикордонного загону від 17.03.2014 року було винесено рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства за межі України громадянина Афганістану ОСОБА_1, та яке не було виконано відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та недопущено порушення норм законодавства України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в процесі апеляційного розгляду не надано доказів того, що відповідач звертався до компетентних органів держави-члена ЄС та України з приводу отримання статусу біженця або додаткового захисту в Україні та доказів задоволення компетентними органами України звернення відповідача за захистом в Україні або оскарження ним в установленому порядку відмови у наданні такого захисту
Поряд з тим, покликання апелянта на те, що судом першої інстанції не встановлено повної ідентифікації відповідача на переконання апеляційного суду, не можуть братися до уваги при вирішенні даного спору виходячи з такого.
Відомості про особу, повідомлені відповідачем при оформлені у протоколі про адміністративне затримання від 16.03.2014 року та при зверненні з апеляційною скаргою містять розбіжності щодо прізвища відповідача, а отже викликають обґрунтовані сумніви у їх правдивості та щирості.
Жодних документів, які б підтверджували особу відповідача, відсутні і всі відомості отримані лише з його слів.
Таким чином, врахувавши зміст вказаних правових норм і наявність підстав, за якими до іноземців може бути застосовано видворення, а також невиконання громадянином Афганістану ОСОБА_1 рішення 94 прикордонного загону про примусове повернення іноземця або особи без громадянства за межі України і його ухилення від добровільного виїзду за межі України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який прийняв обгрунтоване рішення про наявність підстав для задоволення позову.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2014 року у справі № 308/3438/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін