28 жовтня 2014 р. Справа № 876/15757/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії ,-
25.09.2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в якому просила зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії, включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, повернути заборгованість в частині недорахованої суми пенсії з 09.09.2013 року та при черговому перерахунку пенсії врахувати суми матеріальної допомоги.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок розміру пенсії, включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань з 09.09.2013 року та при черговому перерахунку пенсії врахувати суми матеріальної допомоги.
Не погодившись з вищенаведеною постановою, Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за працю в органах державної влади є частиною заробітної плати зазначених посадових осіб, виплачується за рахунок та у межах фонду оплати праці, передбаченого в Державному бюджеті України, враховується при обчисленні середнього заробітку, на неї нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинна враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком як державному службовцю, працюючому в органах податкової адміністрації.
09.09.2013 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, надала довідку про виплату матеріальної допомоги № 5921/10/05-013/297 від 05.09.2013 року(а.с.7).
Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську № 162/С-8 від 16.09.2013 року позивачці відмовлено включити матеріальну допомогу у заробітну плату для перерахунку пенсії з посиланням на статтю 33 Закону України "Про державну службу", зазначено, що матеріальна допомога не передбачена як складова частина заробітної плати.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Стаття 1 Закону України "Про оплату праці" визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно зі статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), -у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
У зв'язку з наведеним, враховуючи, що на матеріальну допомогу позивачки нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів приходить до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення підлягає зарахуванню у заробітну плату позивачки для призначення пенсії.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на перерахунок та виплату пенсії, з врахуванням виплаченої їй сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань з 09.09.2013 року.
Такий висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року №№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2013 року у справі № 344/15352/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін