Справа: № 761/15830/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
04 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 30 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в м. Києві, Шевченківського РУ ГУ МВСУ в м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди (адміністративний арешт), -
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Шевченківського РУ ГУ МВСУ в м. Києві, Головного управління МВС України в м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди -задоволено частково.
Своїм рішенням суд, зокрема, визнав дії полку міліції особливого призначення «Беркут» РУ ГУ МВС України в м. Києві, правонаступником прав та обов'язків якого є Головне управління МВС України щодо затримання ОСОБА_3 протиправними. В іншій частині позову відмовив.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, з апеляційною скаргою до суду звернувся позивач, в якій просить скасувати її та ухвалити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08 грудня 2012 року позивач приймав участь у мирній акції в рамках Міжнародного дня прав людини проти гендерної дискримінації та порушень прав людини, що проводилася на бульварі Т.Шевченка в м. Києві. Час проведення акції був узгоджений у встановленому законом порядку та повідомлено відповідні державні органи про проведення даної акції.
Під час проведення акції на позивача та інших учасників акції було скоєно напад невідомими особами, що призвело до подальшого затримання представниками спеціального підрозділу охорони громадського порядку «Беркут» ГУМВС України в м. Києві для складання адміністративного протоколу. Проте, під час затримання представниками спеціального підрозділу охорони громадського порядку «Беркут» ГУМВС України не встановлено особи позивача, не складено протокол про адміністративне правопорушення на місці затримання.
Представники зазначеного підрозділу «Беркут» ГУМВС України в м. Києві затримали позивача та інших учасників акції разом із невідомими особами, що скоїли напад та доставили до відділу Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Цього ж дня працівниками Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві складено відносно ОСОБА_3 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за статтею 173 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Станом на час розгляду справи дана постанова набрала законної сили і є чинною.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, вважаючи, що підстав для адміністративного затримання не було, а тому таке затримання є незаконним, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно статті 173 КУпАП, дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згідно статті 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання, проводити огляд осіб, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю, у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч.1 статті 262 КУпАП, адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України. Адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні насильства в сім'ї, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог працівника міліції, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства
Згідно ч.1 статті 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
З наведеного вбачається, що за загальним правилом органи (посадові особи), уповноважені на затримання особи, повинні складати протокол про адміністративне правопорушення невідкладно на місці його вчинення, і лише в окремих випадках допускаються адміністративне затримання особи та протокол складається у відділенні органів внутрішніх справ.
Відповідно до ч.1 статті 263 КупАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше як три години.
Між тим, згідно протоколу про адміністративне затримання КИ № 0148049 ОСОБА_3 вбачається, що його затримано 8 грудня 2012 року о 14 год. 06 хв., а звільнено того ж дня о 17 год. 01 хв., тобто протягом трьох годин позивач був звільнений.
Однак, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві його було доставлено о 13.45 год., фактично затримано о 13.30 год., а звільнено з відділку о 18.30 год. Тобто, фактичний час його затримання складав п'ять годин. При цьому, позивач покликається на показання свідка ОСОБА_5
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання позивача з цього приводу на показання свідка, оскільки жодного фіксування саме таких пояснень в матеріалах справи не мітиться. Проте, зазначений протокол позивачем підписано без зауважень та зазначено, що претензій щодо його затримання він не має, що підтверджується його підписом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України моральної шкоди, завданої позивачу в сумі 11 470 грн.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду визначається статтею 1167 ЦК України. Приписами частини 1 наведеної правової норми передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Разом з тим, в позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_3 не доведено та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що моральна шкода спричинена незаконними діями або бездіяльністю відповідача, не обґрунтовано її розмір та не зазначено, які саме моральні або фізичні страждання чи інші негативні явища заподіяні позивачеві та чим це підтверджується, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог в зазначеній частині, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову частково.
Отже при винесенні постанови судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.