ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/20025/14 30.10.14
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт"Бориспіль"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп"
про стягнення 77 000,13 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Гостищева Н.В.(дов. від 29.09.2014)
Від відповідача: не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 02.1.2-14/24-28 від 01.12.2010 у розмірі 77 000,13 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2014 порушено провадження у справі №910/20025/14 та призначено до розгляду на 14.10.2014.
Представник відповідача в судове засідання 14.10.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 14.10.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи відкладено на 30.10.2014.
В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання 30.10.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.12.2010 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - Позивач, Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Діп Груп» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 02.1.2- 14/24-28 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування Майно, що підтверджується Актом передачі-приймання орендованого майна від 01.12.2010. Згідно п. 1.1. Договору зазначене Майно знаходиться на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Пунктом 14.1 Договору передбачено, що договір діє з дати підписання Акту передачі-приймання орендованого майна (01.12.2012) і укладений строком на 1 рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір може бути продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах при умові погодження з уповноваженим органом управління. Відповідно до положень Статуту державного підприємства
«Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ДП МА «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України - Уповноваженого органу управління. Відповідно до п. 1.5 наказу Міністерства інфраструктури України від 29.09.2011 № 393 передача в оренду окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), що знаходяться на балансі підприємств здійснюється ними самостійно. Таким чином, згоди уповноваженого органу управління на продовження строку дії Договору, починаючи з 29.09.2011 не потрібно. В зв'язку з відсутністю заяв сторін Договір є чинним станом на день пред'явлення позову. Майно знаходиться у користуванні Відповідача.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата за користування Майном здійснюється Орендарем починаючи з дати підписання відповідного Акту передачі-приймання Майна, підписаного Сторонами. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100 %, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.
Таким чином, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, у Орендаря виникло зобов'язання сплачувати на користь Орендодавця орендну плату за користування майном, а у Орендодавця право вимагати від Орендаря виконання його зобов'язань.
Пунктом 3.7 Договору передбачено, що Відповідач з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії Позивача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних Послуг (надалі - Акт). Сплата рахунку здійснюється Відповідачем до 15 числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Орендодавця протягом п'яти днів з дати його отримання. Якщо протягом п'яти днів Акт не буде повернуто Орендодавцю, він вважається підписаний Сторонами.
Як свідчать матеріали справи, Орендодавцем, на виконання умов п. 3.7 Договору, за період з серпня 2013 року по липень 2014 року були виставлені Орендарю наступні рахунки-фактури та Акти, які були отримані Орендарем:
Місяць, за який було надано послугу№ і дата рахунку- фактуриСума рахунку- фактури,грн.Дата Акту приймання-здачі виконаних послугДата отримання рахунку-фактури та Акту приймання-здачі виконаних послуг
Серпень 2013216/431 від 31.08.20135381,3931.08.201310.09.2013
Вересень 2013216/442 від 30.09.20135381,3930.09.201310.10.2013
Жовтень 2013216/449 від 31.10.20134719,9631.10.201313.11.2013
Листопад 2013216/467 від 30.11.20135413,7430.11.201312.12.2013
Грудень 2013216/481 від 31.12.20135440,7031.12.201310.01.2014
Січень 2014216/8 від 31.01.20145451,6831.01.201412.02.2014
Лютий 2014216/14 від 28.02.20145484,3028.02.201411.03.2014
Березень 2014216/28 від 31.03.20145605,0931.03.201410.04.2014
Квітень 2014216/44 від 30.04.20145789,9630.04.201412.05.2014
Травень 2014216/66 від 31.05.20146009,9431.05.201410.06.2014
Червень 2014216/77 від 30.06.20146070,1530.06.201409.07.2014
Липень 2014216/88 від 31.07.20146094,3431.07.201414.08.2014
Проте, після отримання зазначених рахунків-фактур та Актів, Орендар не надав вмотивованої відмови від підписання, і в силу п. 3.7 Договору, Акти вважаються підписаними сторонами та, відповідно, є підставою для здійснення оплати за надані ДП МА «Бориспіль» послуги.
Станом на день розгляду справи, відповідач не сплатив рахунки за період з червня 2013 року по липень 2014 року та, відповідно, має заборгованість перед позивачем в сумі 66 842 грн. 64 коп.
Претензією від 22.04.2014 № 35-28/5-29, Позивач в порядку ст.ст. 5-7 Господарського процесуального кодексу, звернувся до Відповідача з вимогою сплатити заборгованість протягом одного місяця з дня отримання претензії в сумі 37273 грн. 16 коп., яка складається з суми основного боргу нараховані станом на день пред'явлення претензії. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, претензія було отримана Відповідачем 17.06.2014. Проте, станом на день пред'явлення позову заборгованість не погашено.
Даними діями відповідач порушує права позивача, як Орендодавця за Договором.
Отже, позивачем свої зобов'язання за договором оренди були виконані у відповідності до умов договору.
Проте, відповідач в порушення умов договору не оплатив орендну плату і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 66 842,64 грн.
Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.
Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Твердження відповідача про те, що акт звірки розрахунків підписаний особами посадове ставище яких не вказано, доказів передачі в користування орендованих приміщень позивач не надав, відсутні факти користування орендованими приміщеннями, тощо, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема підписаним відповідачем та скріпленим його печаткою актом звірки розрахунків. Той факт що позивач не подав ордери на заселення мешканців гуртожитку не спростовує факт проживання тих же мешканців у кімнатах наданих позивачем, що знову ж таки підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014.
За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 66 842,64 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1062,05 грн. та інфляційні збитки в сумі 4764,96 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 1062,05 грн., а інфляційні збитки - 4764,96 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.
Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 3.9 договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 3.9. договору, яка складає 4330,48 грн.
Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 4330,48 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт"Бориспіль" задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19, код ЄДРПОУ 31243928) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт"Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) основну заборгованість в сумі 66 842 (шістдесят шість тисяч вісімсот сорок дві) грн. 64 коп., три відсотки річних в сумі 1062(одна тисяча шістдесят дві) грн. 05 коп., інфляційні збитки в сумі 4 764(чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 96 коп., пеню в сумі 4 330(чотири тисячі триста тридцять) грн. 48 коп., судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 04.11.2014