Справа № 750/7283/14
Провадження № 2/750/2325/14
29 жовтня 2014 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого - судді Рахманкулової І.П.,
при секретарі - Разумейко К.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування,-
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку ОСОБА_7 від права на спадкування після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Також позивач просить визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_8
Обгрунтовано позов тим, що позивач є спадкоємцем четвертої черги, так як проживала із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, що встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.05.2014 року. Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, але у подальшому дізналася, що відповідач поштою надіслала заяву про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги, оскільки доводиться племінницею спадкодавця. Позивач у позові зазначила, що відповідач ні разу не з'являлася за місцем мешкання покійного, не цікавилася станом здоров'я як покійного дядька, так і своїх дідуся і бабусі, що померли раніше. Під час спільного мешкання з померлими ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 позивач здійснювала постійний догляд та піклувалася за всіма трьома особами, забезпечувала їх всім необхідним, в тому числі продуктами харчування та ліками. ОСОБА_9 взагалі з 2007 року був прикутим до ліжка, що потребувало щоденної уваги та піклування за ним (прання білизни, прибирання в кімнаті, розтирання тіла, приготування їжі тощо). ОСОБА_10 також була особою похилого віку, в зв'язку з чим не могла самостійно здійснювати догляд за чоловіком. В останні роки життя ОСОБА_10 також була у безпорадному стані. ОСОБА_8 також хворів, скаржився на серцеві приступи, болі у шлунку та кінцівках. В останній рік свого життя ОСОБА_8 через безпорадний стан майже не виходив з квартири, самостійно доглядати себе не міг, потребував сторонньої уваги та турботи. Відповідач ні разу не намагалася допомагати своїм хворим родичам, навіть не спілкувалася з померлими. Позивач просить усунути відповідача від права на спадкування з підстав, передбачених ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлений позов та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3, яка доводиться матір'ю відповідачу в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що хоча її донька дійсно не спілкувалася з покійним ОСОБА_8, проте це було пов'язано з негативним ставленням до нього через його антигромадську поведінку. Про те, що він знаходився у безпорадному стані відповідач не знала і не могла знати, бо з ним взагалі не спілкувалася.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що законом не покладено на племінницю обов'язку піклуватися про дядька. Крім того, позивач не повідомляла відповідача про безпорадний стан її родичів, в тому числі дідуся, бабусі та дядька.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дослідивши письмові докази у справі, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чернігові у віці 57 років помер ОСОБА_8 (а.с.6)
З довідки про причину смерті вбачається, що причиною смерті ОСОБА_8 була хронічна ішемічна хвороба серця без артеріальної гіпертензії (а.с. 9).
За життя спадкодавець був хворий на цироз печінки, що підтверджується консультативним висновком від 12.11.2013 року, виданим Чернігівською обласною лікарнею, у зв'язку з чим знаходився під наглядом лікаря (а.с. 31).
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що покійний ОСОБА_8 за життя був дуже хворий і через свій безпорадний стан не міг навіть без сторонньої допомоги пересуватися, за ним доглядала ОСОБА_1, а до смерті його батьків - ОСОБА_9, який помер 18.05.2013 року та ОСОБА_10, яка померла 21.06.2013 року, ОСОБА_1 також доглядала і за ними через їх безпорадний стан, адже вони були лежачими хворими. Також свідок ОСОБА_12, яка проживає по сусідству в будинку, де жив спадкодавець, суду повідомила, що жодного разу не бачила ОСОБА_6 і покійна ОСОБА_10 їй скарживалася, що є у неї онука, живе в ОСОБА_7, проте навіть з нею не спілкується. Свідок ОСОБА_14, який також проживає в будинку, де жив покійний спадкодавець, суду пояснив, що ОСОБА_1 доглядала за родиною ОСОБА_10, часто кликала його на допомогу, щоб підняти безпорадну ОСОБА_10 та помити її. Інших осіб, які б надавали допомогу сім'ї ОСОБА_10 свідок не бачив. Про наявність племінниці у покійного ОСОБА_8 йому нічого не відомо.
Представник відповідача ОСОБА_3, яка доводиться матір'ю відповідача в судовому засіданні не заперечувала того факту, що її донька не спілкувалася з ОСОБА_8 і не надавала допомоги ні йому, ні покійним дідусю і бабусі. Також ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що приїздила до м. Чернігова незадовго до смерті ОСОБА_8 і бачила, що він був хворий і пересувався по квартирі за допомогою милиць і вона сама не бажала, щоб її донька спілкувалася з ОСОБА_8 через неприязні відносини з ним.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.05.2014 року встановлено факт проживання однією сім'єю понад п'ять років до дня відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1 з грудня 2007 року до дня смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4-5).
ОСОБА_1 28.04.2014 року звернулася до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_15 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа (а.с. 52).
20.05.2014 року до Першої чернігівської державної нотаріальної контори надійшла заява від громадянки ОСОБА_7, зареєстрованої в Російській Федерації, АДРЕСА_2, яка як племінниця покійного ОСОБА_8 заявила про прийняття спадщини після смерті дядька (а.с. 63).
При цьому, у матеріалах спадкової справи відсутні докази родинних зв'язків ОСОБА_6 та спадкодавця (що вона доводиться племінницею покійного), а також докази на підтвердження того, що батько ОСОБА_6 помер і вона може бути спадкоємцем за правом представлення.
Згідно ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7, правило абзацу другого частини третьої статті 1224 Цивільного кодексу України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
Правило частини 5 статті 1224 Цивільного кодексу України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Вимога про усунення спадкодавця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
Представник відповідача в судовому засіданні стверджувала, що брат спадкодавця ОСОБА_16, який записаний батьком відповідача у свідоцтві про її народження, помер та похований в с. Кащенці Білогірського району Хмельницької області.
Проте, з відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану Білогірського районного управління юстиції від 15.07.2014 року та відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 01.08.2014 року вбачається, що актовий запис про смерть ОСОБА_16 відсутній (а.с. 75, 77).
За таких обставин, враховуючи вимоги закону, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_6 не надала доказів на підтвердження того, що її батько помер, у зв'язку з чим вона може бути спадкоємцем за правом представлення, тобто що вона є належним відповідачем у даній справі, а тому підстав для задоволення вимоги позивача про усунення ОСОБА_6 від права на спадкування суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.П. Рахманкулова