Справа № 739/371/14-ц
Провадження № 2/739/115/14
"28" жовтня 2014 р. м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря - Лукаш Н.Я.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідачки - ОСОБА_2,
представника третьої особи - Коршуна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області та Інспекція архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, про зобов'язання знести самочинно збудовані будівлі,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області та Інспекція архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, про визнання неправомірними дій щодо самочинних забудов літньої кухні та гаражу і зобов'язання знести ці самочинні забудови. До початку розгляду справи по суті позивач уточнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідачку знести самочинно збудовані літню кухню та гараж, розташовані по АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вказані літня кухня та гараж, збудовані відповідачкою самочинно поряд з будинком, в якому він проживає і при їх будівництві були порушені норми протипожежної безпеки, чим порушено його право на безпечне проживання. Крім того в заяві про уточнення позовних вимог вказує, що при будівництві гаражу було порушено також санітарні норми і це є підставою для знесення самочинних забудов. Він звертався до відповідачки з пропозицією добровільно знести вказані будівлі, але остання цього не зробила.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві та уточненнях до неї, пояснивши, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної у справі за його клопотанням, встановлено факт порушення норм протипожежної безпеки під час самовільного будівництва відповідачкою літньої кухні, оскільки відстань між будинком, в якому він проживає та цією літньою кухнею становить 1 м. 45 см., хоча відповідно до норм протипожежної безпеки вона має становити не менше 8 м. Також зазначив, що при будівництві відповідачкою гаражу було порушено санітарні норми, оскільки відстань між цим гаражем та будинком в якому він проживає становить лише 8 м. 23 см., хоча має становити не менше 12 м. Здійснити перебудову зазначених літньої кухні та гаражу неможливо, вказані порушення є істотними, з цього приводу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області відповідачці виносилися приписи про знесення самовільно збудованих літньої кухні та гаражу до 22 листопада 2014 року. Порушення своїх прав він обґрунтовує тим, що у випадку виникнення пожежі в літньої кухні, внаслідок порушення норм протипожежної безпеки можливе загоряння будинку, в якому він мешкає, а у випадку виникнення пожежі в гаражі, внаслідок порушення санітарних норм продукти горіння можуть становити небезпеку як для його життя, так і життя інших жителів будинку.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що літня кухня, збудована нею, не примикає безпосередньо до квартири відповідача, а знаходиться поряд з її квартирою. Ця літня кухня, а також гараж жодної загрози для відповідача не становлять, оскільки в них відсутнє опалення, туди не підведено електропостачання. Як гараж, так і літня кухня були збудовані за згодою жителів будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та з дозволу компетентних органів.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області висловився проти задоволення позову та пояснив, що будівництво гаражу та літньої кухні було розпочато відповідачкою у 2006 році і в подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України їх було узаконено та оформлено відповідні документи, що посвідчували право власності відповідачки на них. Вважає, що вини відповідачки взагалі немає, збудовані нею об'єкти нерухомості необхідно просто узаконити, при цьому знесення їх недоцільне. Заявив, що доводи відповідача є необґрунтованими, у проведеній по справі експертизі відсутні висновки про те, що збудовані відповідачкою літня кухня та гараж є самочинними забудовами.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області до суду не з'явився, при цьому ним надано пояснення у справі з клопотанням про розгляд справи без його участі. Відповідно до цих пояснень зазначеною інспекцією проводилися перевірки за зверненням позивача щодо законності будівництва відповідачкою літньої кухні та гаражу, за результатами яких було встановлено порушення містобудівного законодавства під час будівництва вказаних об'єктів, оскільки будівельні роботи виконувалися без отримання дозволу на їх виконання, в порушення вимог статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За результатами перевірок складено акти та винесено приписи відповідачці про усунення порушень у строк до 22 листопада 2014 року, а також притягнуто останню до адміністративної відповідальності. Крім того зазначається, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а на відповідача у даному випадку покладається обов'язок довести порушення своїх прав внаслідок самочинного будівництва.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачки, третьої особи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено, позивачу на праві власності належить квартира №5, що знаходиться в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 131). Також у квартирі №3 вказаного будинку проживає відповідачка, якій ця квартира належить на праві власності (а.с. 31).
31 жовтня 2006 року відповідачці рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області було дозволено будівництво гаражу розмірами 4 м. х 5 м. на виділеній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 124), на підставі якого нею отримано дозволення на виконання будівельних робіт, які мали бути проведені до жовтня 2009 року (а.с. 127). Дозволу на будівництво літньої кухні відповідачка не отримувала.
Відповідно до інвентаризаційних справ відповідачкою у 2010 році було завершено будівництво літньої кухні, розміром 4 м. х 3,05 м., загальною площею 11,1 кв.м. та гаража, розміром 4 м. х 6 м., загальною площею 21 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35-42).
Водночас, земельні ділянки, на яких були збудовані вказані літня кухня та гараж, як на момент початку будівельних робіт, так і після їх завершення не були надані відповідачці у власність чи в користування. На час розгляду справи судом відомості про право власності на земельну ділянку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, відсутні (а.с. 30).
Наявні у матеріалах справи план-схема розподілу земельної ділянки між власниками житлового будинку, будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а.с. 134), схема знімання та прив'язки вказаної земельної ділянки (а.с. 18) та рішення Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 29 листопада 2011 року про затвердження цієї схеми знімання та прив'язки земельної ділянки (а.с. 19) не є доказами надання відповідачці відповідних земельних ділянок для будівництва літньої кухні і гаражу, оскільки виходячи з аналізу статті 40 Земельного кодексу України і роз'яснень, що містяться в абзаці 4 пункту 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Той факт, що земельні ділянки, на яких відповідачкою збудовано літню кухню та гараж не передавалися їй у власність чи в користування, а також те, що розміри збудованого гаражу не відповідають розмірам, зазначеним у дозволенні на проведення будівельних робіт, свідчить, що зазначені літня кухня та гараж є самочинним будівництвом.
Висновок про те, що ці літня кухня та гараж є самочинним будівництво також міститься у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, винесеній за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_1, тобто позивача, до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання нечинними рішення та свідоцтв на право власності (а.с. 7-8). Дане рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до положень частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) має преюдиційне значення і встановлені ним обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області було проведено перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил при будівництві відповідачкою літньої кухні та гаражу, результати яких відображено в актах №590 та №591 від 22 травня 2014 року. За результатами перевірок відповідачці внесено приписи №66 та №67 від 22 травня 2014 року про демонтування самочинно збудованих літньої кухні та гаражу до 22 листопада 2014 року (а.с. 77-80).
Рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 22 липня 2010 року було узаконено самовільно збудовані відповідачкою літню кухню та гараж і надано дозвіл на видачу їй свідоцтва про право власності на них (а.с. 129). 18 серпня 2010 року відповідачкою отримано свідоцтва про право власності на літню кухню та гараж серії ЯЯЯ №394494 та серії ЯЯЯ №394495 (а.с. 35, 39).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року зазначене рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області в частині узаконення самовільно збудованих відповідачкою літньої кухні та гаража і свідоцтва про право власності на них визнано протиправними та скасовано (а.с. 7-8).
Відповідно до статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні враховуватися законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.
Згідно вимог статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
З системного аналізу вказаних законодавчих положень вбачається, що знесення самочинного будівництва за позовом особи, яка вважає, що її права порушено, допускається у разі обґрунтування позивачем у чому саме полягає порушення його прав, за умови, що порушення, допущені під час будівництва є істотними і їх усунення неможливе шляхом проведення відповідної перебудови, чи відмови особи, що здійснила будівництво від здійснення такої перебудови.
Відповідно до висновку експерта №С-197 від 29 серпня 2014 року за результатами проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи правила пожежної безпеки при будівництві літньої кухні, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і знаходиться на відстані 1,45 м. від будинку та належить ОСОБА_2 порушені, що не відповідає пункту 3.25* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. При будівництві ОСОБА_2 гаражу по АДРЕСА_1 правила пожежної безпеки не порушені. Зіставлення вимоги нормативних документів з результатами візуально-інструментального обстеження необхідно зазначити, що технічна можливість перебудови об'єктів нерухомості гаражу та літньої кухні відсутні. Для приведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва та проектно-технічної документації необхідно узаконити земельні ділянки на яких розташовані літня кухня та гараж, які побудовані ОСОБА_2 та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт (а.с. 105-111).
З мотивувальної частини вказаного висновку експерта по другому питанню вбачається, що відстань від будинку до літньої кухні складає 1,45 м. і це є значним відхиленням від будівельних норм та правил, а саме ДБН 360-92**, оскільки протипожежна відстань між цими об'єктами нерухомості має становити не менше 8 м. (а.с. 108).
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для знесення самочинно збудованої відповідачкою літньої кухні суд враховує, що допущені під час її будівництва порушення є істотними, вони порушили і продовжують порушувати охоронювані законом права позивача, як власника квартири №5, що знаходиться в будинку, поряд з яким на відстані лише 1,45 м. збудовано цю літню кухню, а саме право на безпечне володіння, користування і розпорядження своїм майном та постійно створюють реальну техногенну небезпеку будинку, в якому знаходить квартира позивача, у випадку виникнення пожежі. При цьому здійснення перебудови літньої кухні з метою усунення допущених порушень неможливе.
Дані порушення не можуть бути усунуті лише шляхом узаконення земельної ділянки, на якій збудовано літню кухню та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно таким чином не може бути усунута небезпека для майна позивача.
Доводи відповідачки про те, що допущені під час будівництва літньої кухні порушення, не становлять небезпеки для квартири позивача суд вважає необґрунтованими, оскільки з мотивувальної частини висновку експерта №С-197 та доданої до нього фототаблиці вбачається, що до літньої кухні, яка ззовні оздоблена пластиковим сайдингом, підведено електропостачання, в середині літньої кухні є електричні прилади, а це свідчить про потенційну небезпеку виникнення в ній пожежі.
За таких обставин суд приходить до висновку, що порушені права позивача мають бути захищені, відповідно його позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачки знести за власний рахунок самочинно збудовану літню кухню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно збудованого відповідачкою гаражу суд враховує, що хоча він і збудований самочинно, однак при його будівництві не було допущено порушень правил пожежної безпеки. Суд погоджується з доводами позивача, що при будівництві гаража було допущено порушення санітарних правил, оскільки згідно з додатком №10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року №173, розриви від житлових будинків до будівель гаражів ІІІ та ІV ступенів вогнестійкості повинні прийматись не менше як 12 м. (а.с. 121). При цьому, як вбачається з мотивувальної частини висновку експерта №С-197, збудований відповідачкою гараж належить до будівель ІІІ ступеня вогнестійкості і відстань від нього до житлового будинку АДРЕСА_1 становить 8,23 м.
Водночас доводи позивача про те, що недотримання встановленої санітарними правилами відстані між гаражем та будинком, в якому він проживає, порушує саме його права і у випадку виникнення пожежі продукти горіння можуть становити небезпеку для його життя, суд вважає не обґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження наявності такої небезпеки внаслідок допущених порушень позивачем не надано, останній заявити клопотання про призначення з цього приводу відповідної судової будівельно-технічної експертизи відмовився, хоча сторонам у справі судом було роз'яснено таке право відповідно до статті 10 ЦПК України. Будь-які інші докази порушення прав позивача внаслідок самочинного будівництва відповідачкою гаражу в матеріалах справи відсутні, а це в свою чергу свідчить, що права позивача внаслідок самочинного будівництва гаражу порушені не були.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.
Оскільки порушення, допущені відповідачкою під час будівництва гаражу, не призвели до порушення прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідачки за власний рахунок знести вказаний гараж.
Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, понесені позивачем судові витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи підлягають стягненню на його користь з відповідачки пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 864 грн. 00 коп. (1 728 грн. 00 коп. / 2).
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В матеріалах справи міститься копія посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, виданого позивачу (а.с. 12), у зв'язку з чим його було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, з відповідачки в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 121 грн. 80 коп. (243 грн. 60 коп. / 2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області та Інспекція архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, про зобов'язання знести самочинно збудовані будівлі - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, знести за власний рахунок самочинно збудовану літню кухню №1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 864 (вісімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Чепурко
Повне рішення складено 31 жовтня 2014 року.