Справа № 579/1454/14-ц
2/579/351/14
03 листопада 2014 року Кролевецький районний суд Сумської області
у складі: судді - Сірої Г.І.,
за участі секретаря - Печенової Л.В.,
з участю позивачки - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину , -
ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом 10.10.2014року, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 листопада 2003року вона з відповідачем уклала шлюб, який був зареєстрований у відділі РАГС Кролевецького районного управління юстиції Сумської області за актовим записом №159. Вони від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4
На даний час шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано за рішенням Кролевецького районного суду від 28 липня 2014року. З цього часу шлюбні стосунки вони не підтримують, спільно господарство не ведеться. Син проживає з нею і знаходиться на її утриманні. Відповідач періодично надає кошти на утримання дитини, але вони незначні. Вони з відповідачем мають різні погляди на розмір щомісячного утримання дитини. Вона працює, але коштів, які вона отримує, недостатньо для забезпечення дитини всім необхідним.
Відповідач є приватним підприємцем, має мінливий дохід. Він працездатний, інших дітей у нього немає. Вважає, що він повинен забезпечувати матеріально свого сина, і просить стягнути аліменти в сумі 600грн. на місяць з індексацією відповідно до закону.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, і просить їх задовольнити. При цьому вона не згодна з запереченнями відповідача щодо його матеріального стану, стверджуючи, що сума аліментів 600грн. на місяць є зовсім незначною для відповідача, оскільки його доходи дозволяють надавати допомогу на сина і в значно більшому розмірі. Незважаючи на надання відповідачем довідки ДПІ про те, що він в 2 та 3 кварталах 2014 року не мав доходів від підприємницької діяльності, вона стверджує, що він як займався так і продовжує займатися підприємницькою діяльністю, торгівлею овочами, а зараз - живою рибою, від якої він має значні доходи, про розмір яких вона знає, оскільки цим же видом діяльності він займався в період спільного проживання. Придбане в період шлюбу майно ними не поділене. У власності відповідач має житловий будинок в АДРЕСА_2, який придбано ними в період шлюбу. За адресою АДРЕСА_3 вони побудували житловий будинок, який ще не здано в експлуатацію, на її ім'я. Господарськими будівлями (сарай, погріб) та присадибною ділянкою вони користувалися в період спільного проживання. Після припинення шлюбних відносин, незважаючи на те, що вона є власником, відповідач позбавив можливості користуватися цією нерухомістю і не допускає її на територію належної їй земельної ділянки та до будинку. В користуванні відповідача три автомобілі ( "Газель", "Фіат", "Хюндай"), які придбані в період шлюбу, але право власності оформлено на інших осіб, купівля-продаж оформлені по довіреностям. В користуванні відповідача причеп до автомобіля, який оформлений на її ім'я. Що стосується житлового будинку в с. Ковбасине, то даний будинок належить відповідачу як і земельна ділянка; на січень 2014 року він не був проданий і до цього часу власником його є відповідач. Вона не заперечує того факту, що відповідач надавав кошти, зокрема, для придбання одягу перед навчальним роком; продукти в школу надавав як він так і вона. Надання разових коштів дитині в межах 5-10грн. вона не вважає достатніми для матеріального забезпечення дитини. Тому зазначені факти і змусили її звернутися до суду з позовом.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, в тому числі і після визнання його явки в судове засідання обов'язковою (а.с.16,26).
24 жовтня 2014 року відповідачем надані заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в якій він зазначив про те, що розмір аліментів в сумі 600грн. вважає значно завищеним (а.с.17). Він не згоден з тим, що син повністю знаходиться на утриманні позивачки, оскільки перед 1 вересня 2014 року він надав позивачці кошти для придбання сину одягу та взуття, завіз овочі для шкільної їдальні, а також здавав кошти на потреби школи. Він періодично надає кошти сину на його особисті потреби; син приходить до нього додому, радиться з ним з тих чи інших питань, за необхідності він надає сину в користування скутер. Це свідчить про те, що він бере участь у вихованні та утриманні сина і саме такий спосіб утримання дитини вважає найбільш доцільним, оскільки він не перешкоджає спілкуванню його як батька з дитиною на основі довіри та взаємодопомоги. Посилання позивачки на те, що він займається підприємницькою діяльністю і його дохід є мінливим, є недоречним, оскільки його підприємницька діяльність припинена, останні 6 місяців він не отримує доходів; земельної ділянки чи підсобного господарства він не має. Не заперечуючи проти стягнення аліментів, він бажає, щоб вони використовувалися за цільовим призначенням відповідно до ч.1 ст.179 СК України. В подальшому він має намір добровільно допомагати сину, незважаючи на щомісячну сплату аліментів, які будуть стягнуті судом. Оскільки він не має постійної роботи та стабільної заробітної плати, заробляє тимчасовими підробітками, просить зменшити йому розмір обов'язкової аліментної плати до 300грн., що дасть йому змогу вчасно сплачувати аліменти на сина та запобігатиме зростанню заборгованості. Відповідач 27.10.2014року надав суду пояснення про те, що він не має у власному користуванні будинку в с. Бистрик, оскільки він його продав (а.с.27).
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Судом встановлено: сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а. с. 5), шлюб між ними розірвано відповідно до рішення Кролевецького районного суду від 28.07.2014року (а.с.6). Вони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с.7). Сторони проживають окремо, дитина проживає з матір'ю в квартирі, яка, як пояснила позивачка, належить їй та її батькам ( по 1/3 частині кожному) (а. с.8). Виходячи з пояснень позивачки щодо взаємовідносин між сторонами, звернення позивачки грунтується на положеннях ст. 180 Сімейного кодексу України про те, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо способу виконання ними обов'язку щодо утримання сина, звернення позивачки до суду є обгрунтованим з точки зору положень ч.3 ст. 181 СК України.
Що стосується розміру аліментів, то суд при його визначенні керується наступним.
Ст.184 СК України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідачем надана довідка Глухівської ОДПІ про те, що, знаходячись на обліку в ОДПІ як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, ОСОБА_2 згідно наданої звітності за період з 01.04.2014р. по 30.09.2014р. від здійснення підприємницької діяльності доходів не отримував (а.с.18). Позивачка в судовому засіданні наполягала на тому, що відповідач як в другому так і в третьому кварталі 2014 року продовжував і продовжує зараз торгувати на ринку овочами та живою рибою. Відповідач в поясненнях зазначив, що він не має постійної роботи, заробляє кошти тимчасовими підробітками, згоден на сплату аліментів в сумі 300грн.
Виходячи з зазначених обставин, суд приходить до висновку про доцільність стягнення аліментів з відповідача в твердій грошовій сумі з дотриманням положень ч.2 ст.184 СК України.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд бере до уваги положення ст. 182 СК України щодо врахування обставин, які слід врахувати при цьому.
Суд бере до уваги, що Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років визначений в сумі 1286 грн. Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. З цього слідує, що батьки зобов'язані забезпечити мінімальні потреби дитини. Позивачка ставить питання про стягнення аліментів в межах 600грн. на місяць, посилаючись на доходи відповідача, про розмір яких їй відомо з часу спільного з ним проживання та виходячи з майнового стану відповідача, що свідчить про можливість виплати ним аліментів у цій сумі, враховуючи, що реальні потреби дитини значно більші прожиткового мінімуму. Ці твердження позивачки, на думку суду, є слушними, беручи до уваги пояснення самого відповідача, викладені в його запереченнях. На думку суду, вимоги позивачки не є завищеними з точки зору потреб дитини та можливостей відповідача.
При цьому суд враховує пояснення позивачки щодо наявності нерухомого майна та рухомого майна, яке є їх спільною власністю і яким зараз користується виключно відповідач.
Відповідач, не зазначаючи своїх реальних доходів в теперішній час, посилається на те, що оптимальний розмір аліментів має бути 300грн. Однак зазначені пояснення відповідача не можуть бути підставою для висновку про те, що його доходи і його майновий стан не дає змоги сплачувати аліменти в розмірі 600грн. При цьому суд враховує, що сума, яку відповідач визначає як оптимальну при вирішенні спору, складає навіть менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а сума 600 грн. складає менше 1/2 частини розміру прожиткового мінімуму на дитину віком сина сторін. Хоча позивачкою не надані дані про наявність у власності відповідача, крім нерухомості (житла) в м. Кролевець, також в с. Ковбасине, однак надані відповідачем довідка Бистрицької сільради та розписка (а.с.28. 29) не можуть бути визнані належними доказами факту відсутності у відповідача внаслідок відчуження нерухомості за даною адресою, а є лише підтвердженням того, що належною йому нерухомістю користується інша особа на погоджених між ними умовах (з оплатою чи без). При цьому суд враховує, що відповідач є працездатною особою, інших утриманців у нього немає. Не перебуваючи на обліку в РЦЗ, являючись приватним підприємцем, він, на думку суду, має організувати своє життя таким чином, щоб, крім власних потреб, забезпечував в достатній мірі потреби сина.
Тому, враховуючи всі зібрані по справі докази, а також положення ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог чи заперечень, суд приходить до висновку про обгрунтованість розміру аліментів, які просить стягнути позивачка, в сумі 600грн.
У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
Відповідно до ст.ст. 141,180-182,184,191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209,212, 214, 215, п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, -
позов задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Бистрик Кролевецького району Сумської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_1, аліменти на сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 600 (шістсот) грн. щомісяця з індексацією відповідно до закону до повноліття дитини, починаючи стягнення з 10 жовтня 2014 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу аліментів за один місяць в сумі 600грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г. І. Сіра