27 жовтня 2014 року Справа № 876/9267/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Большакової О.О., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 вересня 2014 року у справі №161/13215/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про зобов'язання вчинити дії,-
12.08.2014р. ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом в суд до Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області (надалі - Управління), просила визнати протиправною відмову Управління щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з врахуванням допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації; зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію починаючи з 19.08.2013р. відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.09.2014р., прийнятою в порядку скороченого провадження, позовну заяву задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.09.2014р. та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що структура заробітної плати, з якої визначається розмір пенсії державного службовця, відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу», не включає матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення та індексацію. Вказує, що для проведення перерахунку пенсії немає законних підстав, оскільки згідно з ч.1 ст.37-1 вказаного Закону України перерахунок раніше призначених пенсій державним службовцям здійснюється в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за вказаним Законом. Крім того, в довідках про складові заробітної плати №24 від 16.08.2013р. та №27 від 16.08.2013р., наданих Управлінню для обчислення пенсії, відсутня інформація про такі виплати. Таким чином, відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області та з 19.08.2013р. отримує пенсію по втраті годувальника за чоловіка ОСОБА_3 призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».
12.06.2014р. позивач звернулась до Управління з заявою про здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, щомісячної індексації заробітної плати. Просила виплатити недоплачену пенсію з моменту її призначення, тобто з 19.08.2013р.
Проте Листом Управління №275/М-01 від 18.06.2014р. в такому перерахунку відмовлено, що стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.10 ст.37 Закону України «Про державну службу» у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
ОСОБА_5 не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії, однак із змісту статті 40 цього Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Окрім того, згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України «Про оплату праці»).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, оскільки є додатковою заробітною платою та грошовим доходом населення, який згідно ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів для висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація входять до системи оплати праці державного службовця.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.05.2013 року в справі № 21-125а13, яка з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Однак, судом першої інстанції не взято до уваги того, що відповідно до довідок про складові заробітної плати №27 від 16.08.2013р. та №24 від.16.08.2013р., які була надані позивачем Управлінню для обчислення розміру пенсії, до категорії «інші виплати» включено лише матеріальну допомогу на оздоровлення.
Виплата ОСОБА_3 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації за період з 01.06.2011р. до 31.05.2013р., на які б нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вказаними довідками не підтверджується, а тому не можуть бути враховані при здійсненні перерахунку пенсії, що є підставою для відмови в позові в цій частині позовних вимог.
Окрім того, колегія судді зауважує, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із позовом до суду 12.08.2014р., проте не навів поважності причин пропуску строку звернення до суду за період до 12.02.2014р. Тому, пропуск шестимісячного строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду позовних вимог за період з 19.08.2013 р. по 11.02.2014р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогах законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 вересня 2014 року у справі №161/13215/14-а скасувати та прийняти нову.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області щодо не включення ОСОБА_2 до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області з 12.02.2014р. здійснити ОСОБА_2, перерахунок та виплату пенсії згідно з Законом України «Про державну службу» з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та виплачених сум.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за період з 19.08.2013р. по 11.02.2014р. залишити без розгляду.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді О.О. Большакова
М.А.Пліш