16 жовтня 2014 р. Справа № 876/11949/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.
з участю: секретаря судового засідання Гелецького П. В.
представника третьої особи ОСОБА_1
представника особи, яка
подала апеляційну скаргу
(третьої особи) ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2013 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі №2 - а/438/21/2013 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_4 звернувся до Бориславського міського суду Львівської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_3 і просив визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради №429 від 16 серпня 2001 року про внесення змін в п. 2 рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради №134 від 16 березня 2000 року, рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради №604 від 27 листопада 2001 року та №22 від 24 січня 2002 року.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2013 року позовну заяву ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не погодилися із ухвалою суду першої інстанції і оскаржили її до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просять скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Окрім цього, на обґрунтування доводів апеляційних скарг посилаються на ті обставини, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, визначені ст. ст. 33 - 35 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження тієї обставини, що позивач ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про судові засідання 29 липня 2013 року та 15 серпня 2013 року.
В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (третьої особи -ОСОБА_3) підтримав доводи, викладені на обґрунтування апеляційної скарги, і вважає, що ці доводи підтверджують незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, що в свою чергу є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник третьої особи - ОСОБА_5 не погодився з апеляційними скаргами і вважає, що викладені у них обставини та доводи не дають підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг.
Вислухавши в судовому засіданні суддю - доповідача, представника особи, яка подала апеляційну скаргу (третьої особи - ОСОБА_3) та представника третьої особи - ОСОБА_5, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши правильність правової оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач не прибув у судові засідання 29 липня та 15 серпня 2013 року. При цьому позивач не повідомив про причини неприбуття, а також про розгляд справи за його відсутності.
Проте колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 155 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у справі. Зокрема, суд відкладає розгляд справи у разі неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а у випадку повторного неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин і також якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, повторне неприбуття позивача в судове засідання без поважних причин, як підстава залишення його позовної заяви без розгляду відповідно до ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, пов'язана з належним повідомленням позивача про дату, час і місце судового розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, а саме журналу судового засідання Бориславського міського суду Львівської області від 29 липня 2013 року, позивач в судове засідання не прибув, судом оголошено перерву до 15 години 15 серпня 2013 року.
Згідно журналу судового засідання Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2013 року позивач в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим суд виніс ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду .
Як убачається з матеріалів справи, позивача не було належним чином повідомлено про судове засідання 29 липня 2013 року та 15 серпня 2013 року, оскільки повідомлення про вручення судової повістки позивачу в матеріалах справи відсутнє.
Відповідно до ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками - повідомленнями. Судовий виклик або судове повідомлення надсилаються особам, які беруть участь у справі рекомендованою кореспонденцією. Якщо особа, яка бере участь у справі, відсутня за такою адресою, слід вважати, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їй належним чином.
Стаття 35 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає порядок вручення повістки. Зокрема, повістка вручається під розписку, а особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь - яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає з ним.
Таким чином, посилання суду першої інстанції про повторне неприбуття позивача в судове засідання без поважних причин є помилковими, оскільки відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.
Також, суд першої інстанції констатуючи про повторне неприбуття в судове засідання позивача та відсутність повноважень ОСОБА_6 на ведення справи у суді від імені позивача, посилається на належне повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, хоча згідно наявної у матеріалах справи розписки саме ОСОБА_6 було повідомлено під розписку про дату, час та місце судового засідання - о 15.00 годині 15 серпня 2013 року.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу і те, що згідно журналу судового засідання від 29 липня 2013 року суд першої інстанції в судовому засіданні постановив ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про розгляд справи за відсутності позивача відповідно до положень ст. 128 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. В подальшому будь - яких інших рішень з приводу виклику позивача в судове засідання суд першої інстанції не приймав, що убачається із вищезгаданого журналу судового засідання. У зв'язку з цим та в контексті положень ст. ст. 128, 155 Кодексу адміністративного судочинства України висновок суд першої інстанції про повторне неприбуття в судове засідання позивача є необґрунтованим.
При таких обставинах висновок суду першої інстанції про повторну неявку позивача в судове засідання, на думку колегії суддів, суперечить матеріалами справи.
Тобто наявні у справі матеріали не підтверджують обставин, на які посилається суд першої інстанції, як на підставу прийняття оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Проте, при постановленні ухвали про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог.
Порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання та невідповідність висновків суду обставинам справи згідно ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Тому, колегія суддів вважає, що ухвалу з наведених вище мотивів слід скасувати, а матеріали справи за вказаним адміністративним позовом - направити до Бориславського міського суду Львівської області для продовження її розгляду.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 204, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 15 серпня 2013 року по справі №2 - а/438/21/2013 скасувати.
Матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень направити до Бориславського міського суду Львівської області для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Ухвалу у повному обсязі складено 21 жовтня 2014 року.