Справа: № 753/15226/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтюк Л.К.
Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
30 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17.09.14 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.09.14 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити дії за період з 01.08.2002 року і до моменту розгляду справи - залишено без розгляду.
Розгляд адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити дії - продовжено.
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 17.09.14 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції послався на те, що позивачем пропущений строк звернення з адміністративним позовом до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, однак вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з адміністративним позовом звернувся до суду 15.08.2014 року.
Відповідно ч. 2 до ст. 99 КАС України. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи було встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судом першої інстанції не встановлено поважних причин пропуску строку звернення позивача з даним позовом до суду, у зв'язку з чим, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 100 КАС України, прийшов до обґрунтованого висновку про залишення вимог позивача частково без розгляду.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині залишення адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити дії за період з 01.08.2002 року по 02.09.14 року ( до моменту розгляду справи),
Враховуючи, що позивач звернулась до суду 15.08.14 року, тому, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції повинен був залишати його без розгляду за період з 01.08.2002 року по 14.02.14 року включно, відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України.
Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дій та зобов'язання зробити нарахування щомісячної допомоги на оздоровлення, прочинаючи з 15.02.2014 року колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І і II групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" встановлено, що 2012 році норми і положення статей 20,21,22,23,30,37,39,48,50,51 та Закону України " Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та Бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України " Про державний бюджет на 2013 ", встановлено, що 2013 році норми і положення статей 20,21,22,23,30,37,39,48,50,51 та Закону України" Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та Бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам І і II групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 120 грн., для ліквідаторів 2 категорії - 100 грн; для інвалідів 3 групи та дітей - інвалідів - 90 грн.; для ліквідаторів 3 категорії та купованих із зони відчуження у 1986 році - 75 гривень.
Відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без повідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України не вважаються бюджетними збов"язаннями, а тому витрати з державного бюджету на покриття таких зобов "язань не можуть здійснюватися.
Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 6.7 згідно із Законом № 1622-У11 від 31.07.2014 року.
Відповідно до пункту 6.7 Прикінцевих положень Закону України " Про державний бюджет на 2014 рік", 2014 році норми і положення статей деяких законів, у тому числі і 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали слідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вищезазначені положення Законів України «Про державний бюджет України на 2014 рік» і «Про державний бюджет України на 2013 рік», прийняті пізніше ніж Закон №796-ХІІ, не Конституційними не визнавалися, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними.
В частині виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, то на момент настання 2 групи інвалідності у 1993 році позивачка повинна була отримати в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, де вона, як одержувач компенсацій і допомоги, перебувала на обліку до 01 серпня 2012 року, а тому правових підстав у позивачки вимагати компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю з Управління не має, оскільки на той час, позивачка на обліку в Управлінні не перебувала.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації не допустило порушень законодавства, так як діяло на підставі та межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також Постановами КМУ.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена частково з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції в частині, та прийняти нову ухвалу, якою в цій частині позов залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст., 195, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 17.09.14 року - в частині залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити дії за період з 15.02.2014 року по 02.09.14 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в цій частині адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності незаконними та зобов'язання вчинити дії за період 15.02.2014 року по 02.09.14 року - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.М.Ганечко
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.