Справа: № 2-А-2605/571/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кричина А.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
29 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію за вислугу років, -
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача в прийнятті документів для призначення пенсії за вислугу років та зарахувати період роботи з 06.08.1985 року по 01.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 29.03.2012 року на посадах лаборанта та фельдшера-лаборанта, ОСОБА_2 до спеціального стажу, передбаченого п. «е» ст.55 закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання відповідача прийняти документи та призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_2 з зарахуванням періодів роботи з 06.08.1985 року по 01.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 29.03.2012 року на посадах лаборанта та фельдшера-лаборанта до спеціального стажу передбаченого п. «е» ст.55 закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 17.04.2012 року.
Оболонський районний суд міста Києва своєю постановою від 06 листопада 2012 року адміністративний позов задовольнив частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Згідно п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Згідно п. 5 зазначеного Порядку днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. У разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Судом встановлено, що позивачка неодноразово зверталася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, що підтверджується як поясненнями представника позивачки так і листом відповідача від 20.03.20012 року, однак зазначена заява разом з доданими документами відповідачем в порушення вимог п. 1 та п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій прийнята не була, письмово позивачку про необхідність надання додаткових документів він не повідомляв.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивачки в частині визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва у прийнятті документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправною та зобов'язання відповідача прийняти від ОСОБА_2 заяву про призначення їй пенсії з доданими до неї документами.
Згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають в тому числі працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року N 909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні закладів, санаторно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Відповідно до положень п.п. 3 та 4 «Положення про атестацію середніх медичних працівників», введеного в дію Наказом Міністерства охорони здоров'я України N 146 від 23.10.1991 року «Про атестацію середніх медичних працівників» професійного рівня може бути підтвердження наявної кваліфікаційної категорії, присвоєння вищої, зниження категорії чи її зняття. Переатестація проводиться через кожні п'ять років роботи спеціаліста за спеціальністю з якої він атестований. Переатестація, як правило, проводиться без запрошення атестованого на засідання комісії на підставі атестаційної справи. При атестації та переатестації середніх медичних працівників оцінкою їх професійного рівня може бути підтвердження наявної кваліфікаційної категорії, присвоєння вищої, зниження категорії чи її зняття. Середнім медичним працівникам, що на переатестації підтвердили раніше присвоєну категорію, в посвідчення вноситься помітка про проходження переатестації.
Відповідно до диплому ДТ № 770695 Київського республіканського медичного училища позивачці присвоєна кваліфікація фельдшера-лаборанта (а.с.11), та як вбачається з копії трудової книжки позивачка працювала по спеціальності в період з 06.08.1985 року по 01.09.1994 року в Київській центральній басейновій клінічній лікарні на посаді лаборант, з 01.10.1994 року по 01.03.2012 року в Лікарні для вчених НАН України на посаді фельдшер-лаборант. ( а.с.12-15)
Що стосується вимог позивачки про визнання відмови відповідача зарахувати період роботи з 06.08.1985 року по 01.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 29.03.2012 року на посадах лаборанта та фельдшера-лаборанта, ОСОБА_2 до спеціального стажу, передбаченого п. «е» ст. 55 закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправною та про зобов'язання відповідача призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_2 з зарахуванням періодів роботи з 06.08.1985 року по 01.09.1994 року та з 01.10.1994 року по 29.03.2012 року на посадах лаборанта та фельдшера-лаборанта до спеціального стажу, передбаченого п. «е» ст.55 закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 17.04.2012 року, то вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не надано доказів в підтвердження проходження нею обов'язкової атестації кожні п'ять років, яка передбачена Наказом Міністерства охорони здоров'я України N 146 від 23.10.1991 року «Про атестацію середніх медичних працівників», що проводиться за відповідними спеціальностями та підтверджує кваліфікаційний рівень працівника, який надає їй право на зайняття відповідної посади.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову частково, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Оболонському районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.