03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22 ц - 796/10815/2014 Головуючий у І інстанції: Медушевська А.О.
Доповідач: Корчевний Г.В.
03 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Корчевного Г.В.,
Суддів Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі Меєчко Д.П., Івченко О.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилалося на те, що 15 травня 2007 року укладено договір № б/н та відповідач цього ж дня отримав кредит в розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором станом на 25 вересня 2013 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 56 903 грн 85 коп., яку позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 56 903 грн. 85 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 15 544 грн. 84 коп., прострочених відсотків за період з травня 2007 року по серпень 2013 рік в розмірі 37 426 грн. 11 коп., комісії за користування кредитом 1 750 грн., фіксована частина штрафу в розмірі 500 грн. та штраф (відсоткова складова) в розмірі 2 685 грн. 90 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 569 грн. 04 коп.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2014 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Частково задовольняючи касаційну скаргу, суд касаційної інстанції виходив із того, що не можна погодитись із висновками судів про застосування строку позовної давності без заяви сторони у спорі та відповідно про відмову в позові ПАТ КБ «ПриватБанк».
Також суд касаційної інстанції встановив, що судом не враховано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Суд касаційної інстанції зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд у порушення ст. ст. 213, 214, 303 ЦПК України на вказане уваги не звернув, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, враховуючи висновки суду касаційної інстанції, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом установлено, що 15 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено договір № б/н шляхом приєднання (частина перша ст. 634 ЦК України), за умовами якого відповідач цього ж дня отримала кредит в розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.
Крім того, відповідно до пункту 6.4 умов і правил надання банківських послуг у разі незгоди зі змінами правил чи тарифів обов'язок клієнта пред'явити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилась перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.
Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору, ніхто зі сторін не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідачка не надала банку письмової заяви про закриття картрахунку, банк не надав доказів того, що відповідач звертався із заявою про продовження дії картки та доказів отримання відповідачем нової катки.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до змісту позову відповідач отримала кредит 15 000,00 грн. на рік з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В заяві вказано кінцевий термін повернення грошів, позичених ОСОБА_1, травень 2008 року (а.с. 5).
Відповідно до пункту 3.1.3 Умов і Правил надання банківських послуг за закінченням строку відповідна карта продовжується на новий строк (шляхом надання Клієнту Карт из новим строком дії).
З огляду на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 порушено передбачений договором порядок погашення заборгованості, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Апеляційний суд м. Києва в рішенні від 26 лютого 2014 року керувався тим, що з огляду на Умови і Правила надання банківських послуг вбачається, що строк позовної давності не було продовжено і банк звернувся з позовом до суду лише 25.09.2013 року (а.с. 5-9,1).
Встановивши такі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права поза межами позовної давності, оскільки у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно умов договору 15.05.2008 року, а звернувся до суду із відповідним позовом про захист свого порушеного права лише 25.09.2013 року. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважав, що вказане рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову із застосуванням строку позовної давності.
Переглядаючи рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року та враховуючи висновки ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2014 року, якою скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Скасоване рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року ухвалено з застосуванням строку позовної давності без заяви сторони у спорі, результатом чого стала відмова в позові ПАТ КБ «ПриватБанк». Оскільки позов не підлягав задоволенню, подальше встановлення судом розміру неустойки та наявності інших обставин, які мають істотне значення для його зменшення чи збільшення, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованим.
Колегія суддів, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції щодо установлення фактів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, встановила, що в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 щодо скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: