Справа № 22-ц/796/11714/2014 Головуючий у 1-ій інстанції - Гаврилова О.В.
Доповідач - Шахова О.В.
29 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Шахової О.В.
суддів: Головачова Я.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Меєчко Д.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 4 серпня 2014 року,
В червні 2014 року КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги на загальну суму 3553,95 грн. та вказувало, що відповідачі будучи співвласниками квартири АДРЕСА_1, в порушення норм діючого законодавства не виконували своїх обов'язків по своєчасному внесенню плати за користування зазначеною квартирою та за надані комунальні послуги, внаслідок чого у період з 01.01.2002 р. по 01,04.2012р. утворилась заборгованість, яка становить 3553,95 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 4.08.2014 року позов КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задоволено частково та стягнуто на його користь солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість по квартплаті та платі за житлово-комунальні послуги у розмірі 832 грн. 80 коп.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову зазначаючи, що згідно позову КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва, заборгованість становить 3553,95 грн., а згідно листа позивача від 30.04.2013р. № 3.64.618 заборгованість станом на 01.04.2013р. становить 3433,05грн. Крім того, відповідно до платіжек, долучених до заяви, за період з березня 2004р. по вересень 2011 р. борг сплачено в сумі 4518,00грн. Таким чином, убачається невідповідність суми боргу. Також, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що апелянтка з 2002р. являється інвалідом II групи з/з та пенсіонером за віком та не взяв до відома існування заборгованості по заробітній платі в сумі 2266,92 грн., згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.12.2003 року, яка станом на 21.07.2014 року не погашена.
В судовому засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.
ОСОБА_3 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою Форми № 3 від 20.03.2012 року, виданою Житловою ремонтно-експлуатаційною організацією № 408 (а.с. 6) та довідками адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в м. Києві від 25.06.2014р. (а.с. 16, 17). Відповідачі також є співвласниками квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 20.03.1995 року Дніпровською районною радою народних депутатів (а. с. 7).
КП по УЖГ Дніпровського району м. Києвавиконував покладені на нього обов'язки щодо надання житлово-комунальних послуг. Проте, відповідачі взяті на себе зобов'язання щодо сплати за отримані житлово-комунальні послуги належним чином не виконували. У зв'язку з чим, у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги в сумі 832,80грн. грн. за період з 01 січня 2002 року по 01 квітня 2012 року.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Установивши, що відповідачі несвоєчасно та не в повному обсязі оплачували надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 832,80 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання ним житлово-комунальних послуг відповідачам, а також того, що вони їх отримували, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договорами про надання житлово-комунальних послуг, рахунками на сплату за житлово-комунальні послуги, довідками КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва(а.с. 8-11, 12- 13, 29-58).
Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо незастосування судом строку позовної давності, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вказував на те, що відповідачі періодично погашали заборгованість, що підтверджується як довідками про нарахування та оплату з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та комунальних послуг (а.с. 9-10, 12-13), так і квитанціями по рахунках на сплату за житлово- комунальні та інші послуги (а.с. 29-58), що свідчить про визнання відповідачами боргу.
Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на те, що їй не виплачено заборгованість по заробітній платі за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.12.2003 року (а.с. 28), оскільки невиплата заробітної плати не є підставою для звільнення від обов'язку сплачувати за житлово-комунальні послуги та квартплату.
Інші доводи не відносяться до тих, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а отже відсутні передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 4 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді