І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
29 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Мазурик О.Ф., Крижанівської Г.В.
при секретарі: Шалапуді Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року
в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19.06.2014 року даний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 8812.21 дол. США, що за курсом НБУ на 12.03.2014 року становить 81 931.52 кредитної заборгованості; 76.71 дол. США, що за курсом НБУ на 12.03.2014 року становить 713.21 грн. процентів за користування кредитом; 2042.29 грн. пені за несвоєчасне погашення тілу кредиту; 14.41 грн. пені за прострочення сплати процентів та по 423.50 грн. витрат по сплаті судового збору з кожної.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1,який діє в інтересах ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги, ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи в цій частині, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було ураховано, що договір поруки є припиненим, оскільки боржник почав несвоєчасно сплачувати платежі з 18.02.2009 року, а позивач протягом 6 місяців від цієї дати не звернувся з вимогою до ОСОБА_2 як до поручителя. Крім того, ОСОБА_2 не надавала згоди на збільшення сукупної вартості кредиту і додаткову угоду до кредитного договору не підписувала. Вважає, що усю заборгованість за кредитним договором повинна сплатити ОСОБА_3
В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.
Представник Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» вважав, що спір вирішений судом правильно, рішення суду є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України,колегія суддів визнала її неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання перед банком щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків згідно умов кредитного договору та договору поруки, а тому мають нести солідарну відповідальність перед позивачем .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, отримуючи кредит позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими кредитним договором.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 18 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (статут АКІБ «УкрСиббанк» викладно в новій редакції, відповідно до якої назва банку була змінена на Публічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк», яке є правонаступником всіх прав і обов'язків АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11384641000. Відповідно до умов цього договору банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 18769 доларів США, а вона зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 18 серпня 2015 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,5 % річних.
За порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені ( п.4.1 Договору).
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 224085 від 18 серпня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов'язаннях ОСОБА_3, які виникають з кредитного договору.
Банком здійснено надання кредитних коштів.
У порушення положень статті 1054 ЦПК України та умов укладеного договору, свої зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів у встановлені строки позичальник не виконував, в наслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦПК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Судом встановлено, що станом на 12 березня 2014 року прострочена заборгованість становить 9110 доларів 13 центів США, що за офіційним курсом Національного банку України на 12 березня 2014 року становить 85701 гривню 43 копійки, з яких: 8812 доларів 21 цент США, що за офіційним курсом Національного банку України на 12 березня 2014 року становить 81931 гривню 52 копійки - кредитна заборгованість; 76 доларів 71 цент США, що за офіційним курсом Національного банку України на 12 березня 2014 року становить 713 гривень 21 копійку - заборгованість по процентам; 219 доларів 66 центів США, що за офіційним курсом Національного банку України на 12 березня 2014 року становить 2042 гривні 29 копійок - пеня за прострочення сплати кредиту; 01 долар 55 центів США, що за офіційним курсом Національного банку України на 12 березня 2014 року становить 14 гривень 41 копійку - пеня за прострочення сплати процентів.
27 січня 2014 року відповідачам у відповідності до п. 9.7. кредитного договору та п. 5.7. договору поруки були направлені письмові вимоги із зазначенням заборгованості та вимогою її погашення, проте заборгованість погашена не була, що й призвело до звернення позивача 24.03.2014 року з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції вірно керувався нормами ст.ст. 526, 533, 553, 554, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та ґрунтуються на законі.
Доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки не можуть бути прийняті апеляційним судом виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК). Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.
У зв'язку з цим порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями п.24 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/ вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, суд касаційної інстанції роз'яснив, що направлення/вручення вимоги поручителю і пред'явлення до нього позову є рівнозначними подіями, які підтверджують пред'явлення вимоги до поручителя, і на пред'явлення вимоги шляхом пред'явлення позову розповсюджується не загальний строк позовної давності, а встановлений ч.4 ст. 559 ЦК шестимісячний строк.
За правилом ч.4 ст. 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
У даному конкретному випадку строк припинення поруки у договорі поруки не встановлений.
Однак строк виконання зобов'язання у кредитному договорі чітко визначений - строк повернення кредиту встановлено до 18 серпня 2015 року .
У даному випадку позивач звернувся із позовом до відповідачів протягом двох місяців з часу пред'явлення вимоги.
За таких обставин твердження представника ОСОБА_2, що порука припинилась у зв'язку з неподанням кредитором вимоги до поручителя протягом 6 місяців є безпідставними.
За умовами укладеного договору нарахування процентів на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки передбаченої кредитним договором починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу, встановленого у Договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.
З долученого до справи розрахунку заборгованості убачається ,що відсоткова ставка за кредитом не піднімалась і нараховувалась щомісячно в розмірі 13,5 % річних, а проценти у підвищеному розмірі, як штрафна санкція за відповідний місяць, починали нараховуватись лише тоді, коли заборгованість ставала простроченою, з наступного дня після несплати або не повної сплати платежу, що відповідає п. 1.3.1. кредитного договору .
Укладаючи договір поруки ОСОБА_2 підтвердила,що їй добре відомі усі умови Основного договору і вона зобов'язується відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань існуючих як на час укладення договору, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому ( п.п.1.1,1.2) . Зміна розміру щомісячних ануїтетних платежів у сукупності, не змінила загального обсягу відповідальності поручителя. З огляду на таке вважати договір поруки припиненим на підставі ч.1 ст.559 ЦК України не можна й доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.
Пунктом 2.1 Договору поруки встановлено, що поручитель підписанням цього договору підтверджує свою згоду на здійснення змін умов Основного договору й що це не потребує додаткового укладання сторонами угод щодо внесення змін, тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не підписувала додаткових угод, колегія суддів до уваги не приймає.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :
Справа № 760 / 6101 / 14 -ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 9874 /2014
Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.