Справа № 749/726/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/610/2014
Категорія - ч. 4 ст. 368 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарях - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7
захисника-адвоката - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270000000016, за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 8 серпня 2014 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмач Чернігівської області, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого головою Щорської міської ради, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
Вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 8 серпня 2014 року ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, і йому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації майна і з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 1 рік.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_9 позбавлено 7 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 1478 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування за проведення судово-хімічної експертизи.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
В апеляційних скаргах:
Старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м'якості і ухвалити новий, яким ОСОБА_9 призначити покарання по пред'явленому обвинуваченню у виді реального позбавлення волі. Вважає невірним висновок суду про визнання обставинами, які пом'якшують покарання - молодий вік обвинуваченого, оскільки він є дорослим чоловіком з сформованим світоглядом та життєвим досвідом та активну громадянську позицію під час політичних подій у лютому - березні 2014 року, оскільки вказана обставина не пов'язана із вчиненням обвинуваченим кримінального правопорушення, в зв'язку з чим відсутні підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Крім того вважає, що суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення зазначивши, в мотивувальній частині вироку, що судом визнано доведеним одержання ОСОБА_9 неправомірної вигоди в особливо великих розмірах, факт вимагання неправомірної вигоди, та належність останнього до осіб, які займають особливо відповідальне становище. Проте при висуненні прокурором обвинувачення ОСОБА_9 згідно обвинувального акту такі кваліфікуючі ознаки не зазначені і матеріали провадження не містять доказів їх наявності.
Обвинувачений ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі та в доповненнях до неї просить скасувати вирок суду з підстав не відповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження щодо нього у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Зазначає, що висновки суду про визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушенні не підтверджується доказами на які послався суд, а вони навпаки вказують про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, також висновки суду з приводу оцінки доказів мають істотні суперечності та недоліки. Зазначає, що показання свідка ОСОБА_10 є неналежним доказом, оскільки він являється зацікавленою особою, приймав участь у негласних слідчих діях та у затриманні без доручення слідчого всупереч ст. 41 КПК України, брав участь у судовому засіданні, як спеціаліст по комп'ютерній техніці, але потім допитувався як свідок в даному судовому засіданні. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги, як доказ його невинуватості показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які підтверджували його показання щодо надання матеріальної допомоги підприємцем з м. Прилуки і вважає незаконною оцінку судом його показань та показань вказаних свідків, оскільки в судовому засіданні не було досліджено його показання, дані під час досудового розслідування. Крім того, зазначає, що судом взагалі не оцінювалися показання свідка ОСОБА_16 , який вказував на відсутність в його діях умислу на вчинення кримінального правопорушення.
Вказує на відсутність доказів вимагання у ОСОБА_17 неправомірної вигоди і на підтвердження доводів про провокацію хабара вказує, що незрозуміло з яких підстав працівники міліції надали ОСОБА_17 кошти, адже в жодній розмові не йде мова про домовленість між ним та ОСОБА_17 про надання грошових коштів за вчинення будь-яких дій. Вважає, що останній з ОСОБА_18 , приїжджаючи до Щорського міського голови не мали на меті займатися підприємницькою діяльністю, а діяли спільно з працівниками УБОЗу з метою штучного створення умов для провокації хабара, що на його думку підтверджується наявними в матеріалах провадження аудіо записами. Крім того вказує, що ОСОБА_17 не здійснював діяльності по переробці сміття жодного дня, хоча мав таку можливість вже з 31 січня 2014 року.
Зазначає, що у вироку суду та в обвинувальному акті не вказано, які дії він вчинив використовуючи своє службове становище, оскільки, зокрема, рішення виконавчого комітету Щорської ради від 19 лютого 2014 року, було прийнято колегіально виконавчим комітетом і не безпосередньо щодо ОСОБА_17 .
Вважає невірним висновок суду щодо оцінки розмов між ним та ОСОБА_17 зафіксованих під час проведення негласних слідчих дій, оскільки він повідомив останнього що рішення прийнято «нормально» лише 19 лютого 2014 року, тобто вже після його прийняття, а не як вказує суд в період з 31 січня 2014 року по 19 лютого 2014 року. Крім того, вважає, що наявні в матеріалах провадження аудіо записи підтверджують його показання, щодо умислу в його діях при отриманні коштів, які він брав як благодійну допомогу, витратити саме на потреби громади.
Він же стверджує, що суд послався на недопустимі докази під час складання вироку, оскільки розмова між ним та адвокатом ОСОБА_19 не може використовуватися судом, так як суперечить вимогам ст. 258 ч. 5 КПК України.
Також посилається на неповноту судового розгляду, що на його думку виражається у тому, що не було допитано свідка ОСОБА_20 , хоча клопотання про його допит було задоволено та застосовано привід до останнього.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_9 будучи обраним на позачергових виборах 27 травня 2012 року головою Щорськї міської ради Чернігівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування 4 категорії 7 рангу, яка займає відповідальне становище, наділений організаційно - розпорядчими та адміністративно-господарчими функціями з використанням наданого йому службового становища 17 березня 2014 року одержав неправомірну вигоду в особливо великих розмірах (18 тис.грн) для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_17 такої вигоди за сприяння у визначенні місця розташування тимчасового майданчика для сортування відходів на території полігону твердих побутових відходів у м.Щорсі. Кримінальне правопорушення скоєно при таких обставинах.
У грудні 2013 року до ОСОБА_9 звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_17 з приводу здійснення в м. Щорсі на полігоні твердих побутових відходів діяльності по сортуванню твердих побутових відходів. Бажаючи використати цю обставину для отримання можливості протиправного збагачення, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, розташованому в адміністративній будівлі Щорської міської ради в АДРЕСА_3 сказав ОСОБА_21 , що за вирішення питання на його користь останній повинен сплатити йому неправомірну вигоду у сумі 18 000 грн.
10 січня 2014 року ОСОБА_17 в приміщенні Щорської міської ради написав заяву щодо передачі йому в оренду тимчасової споруди - вагончика, розташованого на території полігону твердих побутових відходів у м. Щорсі. Заява була зареєстрована в журналі заяв по зверненню громадян, але в подальшому ОСОБА_22 повідомив ОСОБА_21 , що заява на сесії розглядатись не буде, а рішення буде прийматись на засіданні виконавчого комітету. 19 лютого 2014 року на засіданні виконавчого комітету Щорської міської ради було прийняте рішення №22, яким визначено місце розташування тимчасового майданчика для заготівлі (приймання) і сортування вручну окремих видів відходів з перспективою подальшої розробки суб'єктом господарювання проектних рішень для облаштування на даній території сміттєсортувальної станції.
17 березня 2014 року в приміщенні службового кабінету ОСОБА_9 передав рішення №22 від 19 лютого 2014 року виконавчого комітету Щорської міської ради ОСОБА_17 . Цього ж дня, приблизно о 11-45 год ОСОБА_17 у салоні автомобіля марки ЗАЗ-СЕНС д.н.з. НОМЕР_1 біля супермаркету “АТБ” в м. Щорс по вул.. Леніна, №2 передав ОСОБА_9 обумовлену суму грошових коштів у розмірі 18 000 грн.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_9 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, захисника-адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, думку прокурора про необхідність задоволення апеляційної скарги старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Свої висновки про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України місцевий суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі ст. 374 КПК України.
Встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення узгоджуються із доказами, викладеними у вироку.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що не збирався ніяким чином отримувати винагороду від ОСОБА_17 за сприяння останньому у визначенні місця для розташування тимчасової споруди на сміттєзвалищі, не вимагав від останнього будь-які кошти та не вчиняв жодного кримінального правопорушення, а гроші, які були йому надані, вважав матеріальною допомогою громаді м. Щорс. Крім того зазначив, що не брав гроші в своїх інтересах, а на казначейські рахунки не переводив, оскільки вони всі
блокуються казначейством на рахунках міської ради та використати дані кошти було б не можливо.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що інкримінованого йому злочину він не вчиняв, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки висновки суду щодо його винності обґрунтовані доказами, які є в матеріалах провадження, були досліджені у судовому засіданні та отримали всебічну, повну і об'єктивну оцінку у вироку.
Зокрема, з показань свідка ОСОБА_17 в суді першої інстанції встановлено, що він звернувся до міського голови м. Щорс ОСОБА_9 з питанням про можливість займатися підприємницькою діяльністю по сортуванню та переробці сміття, але останній повідомив, що для того, щоб позитивно вирішити це питання та щоб ніхто не зачіпав ОСОБА_17 , він повинен сплатити йому 20 тис. грн. Згодом, коли було все належно оформлено і всі документи були на руках свідка, останній передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 18 тис. грн..
При цьому свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що дійсно ОСОБА_21 звертався в чергову частину УБОЗ з інформацією, а в подальшому і з заявою про те, що голова міської ради ОСОБА_9 вимагає від нього неправомірну вигоду.
Одночасно колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про неналежність в якості доказу показань ОСОБА_10 , оскільки він не є особою, що не може бути допитана в якості свідка, з урахуванням положень ст. 65 КПК України, а згідно журналу судових засідань не приймав участь в якості спеціаліста, в розумінні статті 71 КПК України.
Крім того, показання свідка ОСОБА_10 не є єдиним доказом вини обвинуваченого, а оцінивши сукупність доказів, які були досліджені в судовому засіданні з точки зору достатності та взаємозв'язку підтверджують обґрунтованість рішення суду.
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні першої інстанції пояснив, що зустрічався з ОСОБА_9 та підприємцем ОСОБА_17 17 березня 2014 року і його поставили перед фактом про те, що прийняте відповідне рішення про визначення місця на полігоні для сортування твердих побутових відходів і пояснили, що начальник ЖЕД ОСОБА_24 вже підписала договір про сортування побутових відходів з підприємцем.
Свідок ОСОБА_25 в суді першої інстанції пояснила, що 19 лютого 2014 року вона отримала усну вказівку від міського голови ОСОБА_9 підготувати проект договору про надання послуг, який мав би бути укладений між приватним підприємцем та комунальним підприємством “Щорська житлово-експлуатаційна дільниця”. 17 березня 2014 року вона передала проект договору та рішення від 19 лютого 2014 року голові міської ради ОСОБА_26 , який з підприємцем поїхав у ЖЕД для укладення договору.
Свідок ОСОБА_27 в суді першої інстанції пояснила, що 17 березня 2014 року їй зателефонувала юрист Щорської міської ради та повідомила, що в ЖЕД приїде підприємець для укладення договору по сортуванню твердих побутових відходів. Про це їй відомо було раніше від ОСОБА_9 який попередив, що з ним слід укласти договір про надання послуг. З цього питання 19 лютого 2014 року було прийняте відповідне рішення виконавчим комітетом. 17 березня 2014 року в ЖЕД приїхав ОСОБА_9 та підприємець ОСОБА_21 з яким було підписано договір.
Достовірність зазначених вище показань підтвердили і свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , які вказували, що мали телефонну розмову з обвинуваченим щодо підприємця ОСОБА_17 , який має на меті організувати переробку сміття на території міста.
При цьому, всупереч твердженням апелянта щодо отримання коштів від будь-кого з підприємців в якості благодійної допомоги, жоден з вказаних свідків таких показань суду не надав, хоча кожен з них мав розмову, а то й вказівки ОСОБА_9 про вчинення певних дій.
Не знайшли свого підтвердження і доводи автора апеляції про безпідставне залишення поза увагою показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 як доказів його невинуватості, оскільки така оцінка була здійснена у вироку місцевого суду наряду з іншими доказами в кримінальному провадженні. З такою позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки, крім показань свідків, які узгоджуються між собою, містять дані щодо обставин кримінального правопорушення, вина обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджується наступними доказами:
- відеозаписом розмов на магнітному носії “Verbatim 8 Gb Micro SD НС інв.. № 722 від 28 січня 2014 року, згідно якого 07 лютого 2014 року в ході розмови між ОСОБА_17 та ОСОБА_9 обговорювались умови отримання дозвільного документа. ОСОБА_9 , запевняв ОСОБА_21 , що саме він буде займатись діяльністю по сортуваню сміття та передав останньому проект рішення.
- даними магнітного носія “Verbatim 8 Gb Micro SD НС інв.. № 734 від 17.03.2014 року, з якого слідує, що ОСОБА_9 особисто привіз ОСОБА_21 в службовий кабінет начальника КП “Щорська житлово-експлуатаційна дільниця” ОСОБА_30 , де було підписано договір.
- даними оптичного диску DVD+ R 4.7.Gb Інв. №718, згідно яких обвинувачений запевняв ОСОБА_21 , що рішення виконкому буде прийняте “нормально”. 18 лютого 2014 року, ще до засідання виконкому Щорської міської ради, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_21 , щоб останній приїжджав за рішенням.
- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_17 про вчинення кримінального правопорушення від 21 січня 2014 року з якого вбачається, що останній повідомив про факт вимагання неправомірної вигоди зі сторони ОСОБА_9 (т.1 а.с.16-18).
- постановою про визнання речовими доказами від 14 травня 2014 року згідно якої грошові кошти в сумі 18000 грн. номіналом по 500 грн. кожна визнані речовими доказами.
- висновком експерта від 26 березня 2014 року № 10-092 з якого вбачається, що на наданих на дослідження предметах-носіях, що пойменовані як “грошові кошти» в сумі 18000 грн., які є предметом неправомірної вигоди та зовнішніх кишенях чоловічої куртки, яка належить ОСОБА_9 , що вилучені під час обшуку 17 березня 2014 року автомобіля в якому перебував останній, наявні сліди спеціальної хімічної речовини ( люмінофора) і мають спільну родову належність з наданим зразком, що пойменований як “контрольний зразок спеціальної хімічної речовини, що була використана для помічення грошових коштів та надана на дослідження”.
За таких обставин, є необґрунтованими посилання апелянта на відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів вини.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_17 і ОСОБА_31 приїжджаючи до нього на зустріч не мали на меті займатися підприємницькою діяльністю, а діяли спільно з працівниками УБОЗу, тому мала місце провокація хабара, є надуманими. Ні працівники міліції, ні ОСОБА_17 і ОСОБА_31 не створили штучно обстановку й умови для пропонування чи одержання хабара.
Доводи обвинуваченого, що в обвинувальному акті не вказано, які дії він вчинив використовуючи своє службове становище, оскільки рішення було прийнято колегіально виконавчим комітетом і не безпосередньо щодо ОСОБА_32 , не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки він, будучи головою виконавчого комітету сприяв кінцевому результату, що підтверджується протоколом №2 виконавчого комітету Щорської міської ради, на засіданні якого 19 лютого 2014 року (Том №1, а.п.184-186), при визначені місця розміщення тимчасового майданчика для заготівлі та сортування твердих побутових відходів позитивно проголосували всі члени виконкому. При цьому, відповідно до п.3.3 Регламенту виконавчого комітету Щорської міської ради (Том №1, а.п.189-191) порядок денний засідання виконкому погоджується з головою, що свідчить про його активну участь у сприянні необхідному результату. Крім того, згідно показань свідка ОСОБА_25 , після виконкому вона отримала усну вказівку від ОСОБА_9 підготувати проект договору про надання послуг, який мав би бути укладений між приватним підприємцем та КП «Щорська житлово-експлуатаційна дільниця». Дії ОСОБА_9 щодо сприяння у вирішенні вказаного питання підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_27 , яка зазначила про те, що раніше ОСОБА_9 попереджав її про необхідність укладення договору по сортуванню твердих побутових відходів з підприємцем, а 17 березня 2014 року в ЖЕД приїжджав ОСОБА_9 та підприємець ОСОБА_21 , з яким і було підписано договір.
Неодноразово вказуючи в своїй апеляційній скарзі про отримання коштів в якості благодійної допомоги саме на потреби громади, колегія суддів вважає це намаганням обвинуваченого у такий спосіб уникнути відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення, оскільки з урахуванням всіх досліджених доказів, яким надана відповідна оцінка жодним чином ці пояснення не підтверджені, а навпаки спосіб отримання грошових коштів у сумі 18 000 грн. 17 березня 2014 року о 11-45 у салоні автомобіля марки ЗАЗ-СЕНС д.н.з. НОМЕР_1 біля супермаркету «АТБ» в м. Щорс по вул. Леніна, №2., а саме в робочий час, поза межами службового кабінету, за відсутності інших посадових осіб не може вказувати про мету забезпечення інтересів громади коштами у виді благодійної допомоги.
Крім того, обвинувачений зосереджуючи увагу на невірній оцінці судом розмов між ним та ОСОБА_17 зафіксованих під час проведення негласних слідчих дій, зазначає, що суд не вірно визначив період з 31 січня 2014 року по 19 лютого 2014 року, тоді як зафіксовано було лише розмову після прийняття рішення. Проте таку думку апелянта не розділяє колегія суддів, оскільки виклад доводів у вироку місцевого суду обвинувачений ОСОБА_9 викладає у потрібному йому контексті, залишаючи поза увагою інші докази і в тому числі речові, такі як карти пам'яті та оптичні диски, які також були досліджені судом і саме тому, була дана узагальнена оцінка щодо розмов між обвинуваченим та підприємцем ОСОБА_17 .
За таких обставин, всі посилання апелянта є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Що стосується доводів прокурора про вихід судом першої інстанції за межі пред'явленого обвинувачення, то вони дійсно знайшли своє підтвердження. Враховуючи положення ч. 1 ст. 337 КПК України, що визначають судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, підлягають задоволенню у виді виключення таких кваліфікуючих ознак як одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах та належність ОСОБА_9 до осіб, які займають особливо відповідальне становище, з мотивувальної частини вироку.
Проте доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, на думку колегії суддів є не обґрунтованими.
Згідно ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів . Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначається ст. 69 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , за ч. 4 ст. 368 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до тяжких, дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, його молодий вік та активну громадянську позицію під час політичних подій у лютого-березні 2014, визнавши ці обставини, що пом'якшують його покарання, та не знайшовши обставин, які обтяжують його покарання, з врахуванням обставин кримінального правопорушення і його наслідків, суд першої інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_9 , покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 , від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції, дотримався вимог ст.. 75 КК України. Зокрема, врахував тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, про те, що він позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, і по справі не встановлено обставин, які обтяжують його покарання. На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції про звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 , від відбування покарання з випробуванням, відповідає закону.
Крім того, суд першої інстанції у вироку, керуючись положеннями ст. 54 КК України призначив додаткове покарання у виді позбавлення 7 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування.
Таким чином колегія суддів, вважає, призначене судом першої інстанції покарання, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження від вчинення нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання м'яким, як про це зазначається в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не знаходить, а тому доводи прокурора які зазначені в апеляційній скарзі про невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, які б могли бути підставою для скасування обвинувального вироку не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 8 серпня 2014 року щодо ОСОБА_9 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду про одержання ОСОБА_9 неправомірної вигоди в особливо великих розмірах та особою, яка займає особливо відповідальне становище.
В іншій частині цей вирок залишити без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4