Провадження №1-кп/748/168/14
Єдиний унікальний № 748/3099/14-к
31 жовтня 2014 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42014270320000030 від 15.10.2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радянська Слобода, Чернігівського району Чернігівської області, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 402 КК України,
з участю прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, проходив військову службу відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 березня 2014 року № 54 відповідно до мобілізаційного плану на посаді старшого майстра ремонтного відділення бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 (у подальшому у зв'язку із проведенням відмобілізування - військова частина НОМЕР_2 ).
Під час виконання своїх службових обов'язків військовослужбовець за призовом під час мобілізації молодший сержант ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги та ст.ст. 11, 16, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази начальника, стримувати інших й самому не допускати негідних вчинків.
В травні 2014 року 254 військовослужбовця були переміщені з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 до АДРЕСА_3 , з метою виконання бойових завдань у складі 2 батальйонно-тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
11 жовтня 2014 року близько 9 год. 00 хв. командир 2 батальйонно- тактичної групи майор ОСОБА_6 отримав від командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковника ОСОБА_7 письмовий наказ на здійснення переміщення батальйонної тактичної групи до визначеного району для виконання завдань в інтересах антитерористичної операції.
У подальшому о 10 год. 00 хв. полковник ОСОБА_7 на шикуванні перед особовим складом 2 батальйонної тактичної групи зачитав (оголосив) вищевказаний наказ. Після оголошення наказу молодший сержант ОСОБА_3 , у порушення вимог ст.ст. 11, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, завідомо знаючи про те, що на виконання вимог наказу від 10.10.2014 року № 37 «Щодо у буття особового складу в зону проведення антитерористичної операції», до нового місця служби, а також будучи повідомленим про відповідальність за відкриту відмову виконати наказ та невчинення дій щодо його виконання, через особисту недисциплінованість, з метою уникнути участі у антитерористичній операції, знаючи про проведення останньої, про ті проблеми, з якими стикаються Збройні Сили України під час її проведення, загибель, поранення військовослужбовців на Сході країни, відчуваючи свою безкарність умисно, через небажання вибувати до іншого місця дислокації разом з підрозділом, виявив непокору - відкрито, в категоричній формі, публічно перед строєм відмовився виконати зазначений вище наказ, заявив полковнику ОСОБА_7 , що не буде убувати для участі в антитерористичній операції, після чого відданий йому наказ відкрито не виконав, підбурив до невиконання вказаного наказу інших військовослужбовців тим самим підірвав бойову готовність підрозділу спричинивши тяжкі наслідки, що виразились в підриві духу та цілей Закону України «Про оборону України», підриві у військовослужбовців підрозділу віри у верховенство закону, статутів Збройних Сил України, міцності військової дисципліни і устоїв справедливості в Збройних Силах України, грубого порушення встановленого порядку проходження військової служби, неукомплектованості підрозділу особовим складом та, відповідно, знижені його бойового вишколу, злагодженості і згуртованості підрозділу, підриві бойової підготовки та бойової готовності підрозділу, знижені бойового духу підрозділу, морально-психологічного стану особового складу підрозділу та, як наслідок, нівелювання в військовослужбовців підрозділу відчуття соціальної справедливості, порушені прав та законних інтересів військовослужбовців підрозділу в частині рівності їх прав та рівності перед законом, формування у військовослужбовців відчуття вседозволеності та безкарності, підриві високого звання офіцера Збройних Сил України як взірця особистої та офіцерської поведінки та діяльності, патріота, що ставить безпеку та добробут українського народу вище власних інтересів і готовий зробити усе можливе для рідної держави, підриві авторитету командира та Збройних Сил України в цілому.
Дії ОСОБА_3 , які виразилися у відкритій відмові виконати наказ начальника вчиненою групою осіб, що спричинили тяжкі наслідки, кваліфікуються за ч.2 ст.402 КК України.
24.10.2014 року між прокурором ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.402 КК України.
Сторони узгодили покарання, з урахування обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та особи обвинуваченого, із застосуванням ст.69 КК України, у виді трьох місяців арешту з відбуванням покарання арешту на гауптвахті. Обвинувачений, якому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, дав згоду на його призначення.
Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.
В статті 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.
Згідно вимог ст. 474 КПК України якщо угоду досягнуто обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язковою участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, думку обвинуваченого ОСОБА_3 , який підтримав думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне винести у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_3 , яким затвердити угоду про визнання ним винуватості, визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.402 КК України, яке полягає у відкритій відмові виконати наказ начальника вчиненою групою осіб, що спричинили тяжкі наслідки, за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та санкції ч.2 ст.402 КК України, з урахування обставин, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та особи обвинуваченого, із застосуванням ст.69 КК України.
Процесуальні вирати у провадженні відсутні.
У строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно зарахувати час його затримання та тримання під вартою та рахувати його з 17.10.2014 року.
Керуючись ст.ст. 314, 368, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24.10.2014 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42014270320000030 від 15.10.2014 року.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.402 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді трьох місяців арешту з відбуванням покарання арешту на гауптвахті.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 17.10.2014 року.
Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення
- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угод; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили через тридцяти днів з дня його проголошення у разі відсутності апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов'язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1