328/3241/14-ц
30.10.2014
2/328/729/14
30 жовтня 2014 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: Петренко Л.В.
при секретарі: Похвалітовій М.В.
за участі
позивача ОСОБА_1
прокурора Драча Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі Токмацької міжрайонної прокуратури про відшкодування витрат на правову допомогу та моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, який було уточнено і в якому він просив стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування суми сплаченої у зв'язку з наданням юридичної допомоги та моральної шкоди в розмірі 236 818,33 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України (програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету-3504030).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 13 липня 2010 року у справі стосовно нього, ОСОБА_1, була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України та згідно постанови Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 14 липня 2010 року його було притягнуто в якості обвинуваченого.
З метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна та забезпечення, без заявленого управлінням агропромислового розвитку Токмацької районної державної адміністрації по справі, цивільного позову, постановою Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 19 липня 2010 року накладено арешт на його майно.
На підставі постанови Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 22 липня 2010 року його було відсторонено від займаної посади заступника начальника управління комунальної власності Токмацької міської ради Запорізької області.
Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2013 року та ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2014 року його, ОСОБА_1, було виправдано за відсутністю в діях складу злочину, кримінальну справу закрито та скасовано арешт, накладений на майно.
Згідно зі статтями 1, 5 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого - постанова Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 14 липня 2010 року, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення під час розслідування чи судового розгляду справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно - постанова Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області про арешт майна від 20 липня 2010 року, незаконного відсторонення від посади - постанова Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області про відсторонення від посади від 22.07.2010 року та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя виникає за умови постановлення судом виправдувального вироку, яким його було виправдано за відсутністю в діях складу злочину.
Він був відсторонений від займаної посади та відносно нього було застосовано запобіжний захід підписку про невиїзд у зв'язку з цим він та члени його сім'ї, дружина, син, зазнали моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, погіршення відносин з оточуючими, різке погіршення стану здоров'я як його, так і його дружини (загострення хвороб, проведення операції, проведення обстежень щодо онкологічних захворювань) та сина (підвищення артеріального тиску), тому у нього та членів сім'ї виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону.
Зважаючи на незаконність притягнення позивача до кримінальної відповідальності, незаконне застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, в зв'язку з чим були порушені та обмежені його конституційні права, що завдало йому моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану, порушення стосунків з членами сім'ї та знайомими, інших негативних наслідків морального характеру, матеріальним витратам.
Завдана позивачу шкода складається з витрат на правову допомогу в розмірі 44 350,00 грн.
Крім того, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральну шкоди, яка обґрунтовується наступним: тривалий час були повністю порушені нормальні життєві зв'язки, змінився притаманний спосіб життя; на протязі чотирьох років позивач був обмежений у свободі вільного пересування. Наявність кримінальної справи призвела до ускладнення сімейних стосунків, погіршення відносин з оточуючими тощо.
Позивач змушений був заново організувати своє життя. Також, обвинувачення позивача у вчиненні злочину призвело до підриву його іміджу, як чесної порядної людини. Погіршився стан здоров'я, позивач тривалий час знаходився в стресовому стані.
Розмір моральної шкоди обґрунтував тим, що період перебування його під слідством, складає з 14 липня 2010 року по 07 серпня 2014 року і становить 4 роки 24 дня тобто 48 місяців та 24 дні, враховуючи конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, вважає, що розмір відшкодування не може бути меншим 192468,33 грн., мінімальна сума моральної шкоди встановлена від рівня його кваліфікації, а саме з розрахунку 3946,11 грн. на місяць відповідно до довідки управління комунальної власності Токмацької міської ради від 16 вересня 2014 року №180, не враховуючи зміни розміру мінімальної заробітної плати з 1 липня 2010 року до 1 липня 2014 року відповідно з 888,00 грн. до 1250,00 грн. або в 1,4 рази.
Період відшкодування моральної шкоди становить 4 роки 24 дні (48 місяців 24 дні), розмір моральної шкоди становить за 48 місяців - 189413,28 грн. та 24 дні - 3055,05грн., загальна сума складає 192468,33 грн.(сто дев'яносто дві тисячі чотириста шістдесят вісім грн. 33 коп.).
В судовому засіданні позивач, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Державної казначейської служби України, в судові засідання призначені на 26.09.2014 року, 09.10.2014 року, 21.10.2014 року та 30.10.2014 року не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 84, а.с. 87, а.с. 93, а.с. 102). Жодних заяв та клопотань від Державної казначейської служби України не надходило.
Прокурор Токмацької міжрайонної прокуратури заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що у позивача відсутні підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки заявлені позивачем позивні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з недотриманням позивачем порядку відшкодування шкоди, передбаченого Законом та Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за N 106/1131.
Заслухавши пояснення позивача, пояснення прокурора, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Статтею 1176 ЦК України передбачено, що, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Так, 13 липня 2010 року в.о. Токмацького міжрайонного прокурора було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України (а.с. 33-36).
14 липня 2010 року старшим слідчим Токмацької міжрайонної прокуратури винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого по кримінальній справі № 101033 пр за ч. 3 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, оголошено постанову ОСОБА_1 та роз'яснено суть обвинувачення (а.с. 74-79).
14 липня 2010 року старшим слідчим Токмацької міжрайонної прокуратури обрано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 67).
20 липня 2010 року старшим слідчим Токмацької міжрайонної прокуратури накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, про що винесено постанову про накладення арешту на майно (а.с. 37).
22 липня 2010 року старшим слідчим Токмацької міжрайонної прокуратури винесено постанову, яка погоджена в.о. Токмацького міжрайонного прокурора про відсторонення від займаної посади заступника начальника управління комунальної власності виконавчого комітету Токмацької міської ради ОСОБА_1 (а.с. 38-43).
Згідно розпорядження міського голови № 63-к від 23 липня 2010 року, винесеного на підставі постанови в.о. Токмацького міжрайонного прокурора від 22 липня 2010 року, відсторонено з 26 липня 2010 року ОСОБА_1 від посади заступника начальника управління комунальної власності виконавчого комітету Токмацької міської ради на термін до скасування відсторонення постановою Токмацького міжрайонного прокурора - без збереження заробітної плати (а.с. 44).
29 жовтня 2013 року Токмацьким районним судом Запорізької області постановлено вирок, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365 ч. 3, 366 ч. 1 КК України та виправдано його. Заходи забезпечення кримінального провадження у виді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_1 - скасовано. В задоволенні цивільного позову Токмацького міжрайонного прокурора відмовлено. Арешт накладений на майно ОСОБА_1, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також на телевізор, персональний комп'ютер, меблеву стінку, піч - скасовано (а.с. 4-20).
12 грудня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2013 року яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365 ч. 3, 366 ч. 1 КК України та виправдано - залишено без змін (а.с. 21-28).
07 серпня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін (а.с. 29-32).
Вирок набрав законної сили.
Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР містить вичерпний перелік підстав, з яким пов'язується виникнення у особи права на відшкодування шкоди, а саме:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи з посади та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
3) пункт 3 виключено;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначає, що відшкодуванню підлягають, зокрема, 1) заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Таким чином, наявність виправдувального вироку про визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 365 ч. 3, 366 ч. 1 КК України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» дає право позивачу порушити питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до пп. 4 і 5 ст. 3 Закону відшкодуванню громадянинові підлягають:
- суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;
- моральна шкода.
Відповідно ж до п. 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за N 106/1131, до сум, визначених п. 4 ст. 3 Закону належать суми, сплачені громадянином адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної та наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку а поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Відповідно до п.4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
Судом встановлено, що між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правових послуг адвоката від 29 липня 2010 року, за яким клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати захист прав та законних інтересів клієнта у випадку затримання клієнта у якості підозрюваного або обвинуваченого, а також у випадку участі клієнта у кримінальному процесі у якості будь-якого учасника кримінального процесу та надання йому необхідної юридичної допомоги при затриманні, провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді відповідно до ст.ст. 44-48 КПК України (а.с. 106).
Між сторонами досягнуто згоди щодо вартості юридичних послуг.
Відповідно до п. 4 вказаного Договору оплата за надані згідно умов цього договору послуги проводиться відповідно до додатку № 1, який є частиною цього договору.
Згідно додатку № 1 до Договору від 29 липня 2010 року про надання правових послуг адвоката сторони узгодили перелік та вартість послуг, а саме: ознайомлення та вивчення матеріалів кримінальної справи - 3900,00 грн., участь у судовому засіданні суду 1 інстанції - 2 500,00 грн., участь у судовому засіданні суду 1 інстанції, що не відбулося - 500,00 грн., складання та подання апеляційної скарги на вирок суду 1 інстанції - 2 450,00 грн., участь у судовому засіданні Апеляційного суду - 2 500,00 грн., участь у судовому засіданні Апеляційного суду, що не відбулося - 1 000,00 грн. (а.с. 108).
07 лютого 2012 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір № 11 про надання правових послуг адвоката, за яким клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати захист прав та законних інтересів клієнта у випадку затримання клієнта у якості підозрюваного або обвинуваченого, а також у випадку участі клієнта у кримінальному процесі у якості будь-якого учасника кримінального процесу та надання йому необхідної юридичної допомоги при затриманні, провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді відповідно до ст.ст. 44-48 КПК України (а.с. 109).
Між сторонами досягнуто згоди щодо вартості юридичних послуг.
Відповідно до п. 4 вказаного Договору оплата за надані згідно умов цього договору послуги проводиться відповідно до додатку № 1, який є частиною цього договору.
Згідно додатку № 1 до Договору № 11 від 07 лютого 2012 року про надання правових послуг адвоката сторони узгодили перелік та вартість послуг, а саме: ознайомлення та вивчення матеріалів кримінальної справи - 2 000,00 грн., участь у судовому засіданні суду 1 інстанції - 2 000,00 грн., участь у судовому засіданні суду 1 інстанції, що не відбулося - 500,00 грн., складання та подання апеляційної скарги на вирок суду 1 інстанції - 2 000,00 грн., складання заперечення на апеляцію прокурора - 1 000,00 грн., надання усного консультування - 1 000,00 грн., участь у судовому засіданні Апеляційного суду - 2 500,00 грн., участь у судовому засіданні Апеляційного суду, що не відбулося - 1 000,00 грн. (а.с. 110).
Так, за надання захисником правової допомоги позивачем було сплачено відповідно до вищевказаних Договорів про надання правових послуг адвоката у кримінальному процесі наступні суми:
Квитанція від 27.07.2010 року - 3900,00 грн.
Квитанція від 19.09.2010 року - 2 500,00 грн.
Квитанція від 07.10.2010 року - 500,00 грн.
Квитанція від 29.12.2010 року - 2 500,00 грн.
Квитанція від 19.01.2011 року - 2 500,00 грн.
Квитанція від 03.02.2011 року - 2 500,00 грн.
Квитанція від 22.03.2011 року - 2 450,00 грн.
Квитанція від 12.07.2011 року - 1 000,00 грн.
Квитанція від 12.10.2011 року - 2 500,00 грн.
Квитанція від 08.02.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 17.02.2012 року - 2 500,00 грн.
Квитанція від 06.03.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 22.03.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 10.04.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 12.04.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 07.05.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 10.07.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 23.07.2012 року - 200,00 грн.
Квитанція від 23.07.2012 року - 800,00 грн.
Квитанція від 15.06.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 06.09.2012 року - 1 000,00 грн.
Квитанція від 20.07.2012 року - 1 000,00 грн.
Квитанція від 06.06.2012 року - 2 000,00 грн.
Квитанція від 23.05.2012 року - 500,00 грн.
Усього, відповідно до наданих квитанцій на правову допомогу (а.с. 112-135) позивачем було витрачено 44 350,00 грн.
В даному випадку юридична допомога позивачу надавалася на підставі договірних відносин між ним, ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2, який діяв на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 724 виданого згідно рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 30.01.2009 року № 35 (а.с. 107, 111).
ОСОБА_1 надані докази (оригінали квитанцій, оригінали договорів про надання правової допомоги та додатків до них), з яких вбачається, що в період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому надавалась юридична (правова) допомога адвокатом ОСОБА_2 якому він сплатив 44 350,00 грн.
У відповідності до пунктів 4, 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за N 106/1131, завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Таким чином зазначене законодавство передбачає відшкодування шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає й положенню ст. 22 ЦК України, а врахування вимог розумності та справедливості цим законом передбачається при відшкодуванні моральної шкоди (ст. 13 Закону, п. 17 Положення, ст. 23 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.
Враховуючи наведене позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правову допомогу законні, обґрунтовані та підтверджуються наданими доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується (повертаються) моральна шкода.
Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням засобів запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд були порушені та обмежені його конституційні права, що завдало моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану, порушення стосунків з членами сім'ї та знайомими. Змінився звичний спосіб життя. На протязі чотирьох років він був обмежений у свободі вільного пересування. Наявність кримінальної справи призвела до ускладнення сімейних стосунків, так як атмосфера у сім'ї до самого набрання чинності виправдувальним вироком була нервозною. Він змушений був заново організувати своє життя. Обвинувачення у вчиненні злочину призвели до підриву його іміджу, як чесної порядної людини. У зв'язку з великим психологічним навантаженням і постійним перебуванням у стресовому стані погіршився стан здоров'я (а.с. 64).
Розмір відшкодування визначається ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п. 17 Положення про його застосування, згідно яких відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями внесеними Постановою № 5 від 25.05.2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
В п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями внесеними Постановою № 5 від 25.05.2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень; у погодинному розмірі - 7,3 гривні.
Так, у Законі України від 1 грудня 1994 р. № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися та обґрунтовуватися судом із урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що перебіг переслідування позивача в кримінальній справі з моменту її порушення до повного і остаточного виправдання особи негативно відобразилося на душевному спокої позивача, принизило його честь та гідність, позбавило можливості вести нормальний спосіб життя, адже позивачу довелося надавати зусиль для свого захисту від безпідставного звинувачення, змушений був виправдовуватися та доводити свою невинність в інкримінованих йому злочинах, він переживав та глибоко страждав бо незаконно був притягнутий як обвинувачений, до нього застосовувалися запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд, що обмежувало його права та свободи, він був позбавлений можливості вільного пересування на свій розсуд, душевні переживання внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності негативно відобразилися на стані його стані здоров'я, з приводу чого останній звертався за медичною допомогою.
Протягом часу досудового розслідування, провадження справи у суді, а також в час додаткового розслідування справи, ОСОБА_1 доводилося витрачати час, захищатися від необґрунтованого звинувачення, додавати зусиль для організації свого життя по-новому, бо звичний порядок був порушений.
Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду суд враховує встановлені обставини та характер порушеного права позивача, та вважає, що розмір компенсації зазначений у позовних вимогах позивачем дещо завищений.
Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, з 14 липня 2010 року по 07 серпня 2014 року, що становить 4 роки 24 дня, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також з розміру встановленого ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, підлягають частковому задоволенню в розмірі 59 682,00 грн.
Розмір відшкодування позивачу моральної шкоди відповідно до вищезазначених вимог законодавства складає 1218 грн. х 49 місяців = 59 682,00 грн.
Такий розмір моральної шкоди на думку суду є справедливим відшкодуванням, відповідним понесеним ОСОБА_1 витратам немайнового характеру.
Відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, проаналізував встановлені обставини, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши докази, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог, заявлених позивачем ОСОБА_1
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.
Керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.1167, 1176 ЦК України , ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі Токмацької міжрайонної прокуратури про відшкодування витрат на правову допомогу та моральної шкоди завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури - задовольнити частково.
Відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 - 44 350,00 грн. витрат, сплачених ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 59 682,00 грн. - моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: /підпис/
згідно з оригіналом
Суддя: