Справа № 822/3300/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
29 жовтня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу прокуратура м. Хмельницького на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа - МРЕВ Шепетівського міськрайвідділу внутрішніх справ про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
13.08.2013 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа - МРЕВ Шепетівського міськрайвідділу внутрішніх справ про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор м. Хмельницького звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
13.10.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшла заява із клопотанням розглянути справу без участі його представника.
29.10.2014 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької ОДА ОСОБА_4, як інвалід 1 групи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 року №999, був безоплатно забезпечений автомобілем ЗАЗ -11028, який був переданий за актом 19.04.2005 року та зареєстрований в Шепетівському МРЕВ УМВС України в Хмельницькій області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, в зв'язку з чим у серпні 2013 року позивачка, як дочка оформила спадщину та отримала свідоцтво про спадщину та звернулась із заявою про перереєстрацію на її ім'я вказаного вище автомобіля.
Листом Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА від 17.07.2013 року їй відмовлено у перереєстрації автомобіля.
На думку позивача такі дії Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА є протиправними та порушують його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997 року, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У справі, що розглядається, такою подією (фактом) є смерть інваліда ОСОБА_4
Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999 був затверджений у зв'язку з прийняттям законів України від 22 грудня 1995 року № 488 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 6 червня 1996 року № 230 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з метою впорядкування забезпечення автомобілями різних категорій інвалідів та спрямований на захист інтересів інвалідів.
Згідно з пунктом 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями в редакції, чинній на час надання спірного автомобіля ОСОБА_4, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Частиною четвертою статті 4 ЦК визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999, визнаний таким, що втратив чинність, постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року.
Таким чином, питання про вилучення після смерті інваліда у його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом в якості гуманітарної допомоги, вирішується на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, якому надавався автомобіль.
У справі, що розглядається, таким нормативно-правовим актом є Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006
р. N 999, відповідно до пункту 41 якого у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_4, автомобіль, отриманий інвалідом як гуманітарна допомога, після його смерті повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки права та обов'язки у членів сім'ї інваліда щодо спірного автомобіля виникли після смерті інваліда, а не в момент забезпечення інваліда автомобілем, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. N 999.
Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року у справі №21-437а13.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно з п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. N 999, автомобіль, яким інвалід користувався менше ніж 10 років, після смерті інваліда може залишитись у користуванні його сім'ї безоплатно, якщо в ній є інвалід, у випадках, зазначених в абзацах третьому - шостому пункту 16 цього Порядку.
Відповідно до абз. 3-6 п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. N 999, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка - являється дочкою ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження. На час смерті ОСОБА_4 проживав спільно із своєю дочкою ОСОБА_2, як член сім"ї в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виданою Понінською селищною Радою від 03.07.2013 року.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона є інвалідом, має підстави для забезпечення автомобілем та не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через Головне управління соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації обґрунтовано відмовив позивачу в наданні дозволу на перереєстрацію автомобіля без сплати мита та інших податків (зборів), передбачений законодавством при імпорті автомобілів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргупрокуратура м. Хмельницького задовольнити повністю .
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа - МРЕВ Шепетівського міськрайвідділу внутрішніх справ про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову .
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Загороднюк А.Г.
Полотнянко Ю.П.