Справа № 487/7422/14-ц
Провадження № 2/487/2556/14
Іменем України
28.10.2014 року
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П.,при секретарі Сочивко І.О. ,позивача ОСОБА_1,представника позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності
24.07.2014року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 2/3 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1
В позові вона вказала, що з 1992 року вона перебувала в шлюбних відносинах із відповідачем, проживали однією сім*єю без реєстрації шлюбу. 26.11.1993 року в них народився син ОСОБА_4, а 17.12.2004 року вони зареєстрували шлюбні відносини.
01.07.1998 року вони разом із відповідачем на спільні кошти придбали 51/100 частину домоволодіння по АДРЕСА_2.
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 16.04.2007 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок , частина літ.А-11 ,загальною площею 158,4 кв.м, житловою площею 55,0 кв.м, кафе-бар( частина літ.А-11)загальною площею 70,4 кв.м, основною площею 92,80 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1
Посилаючись на положення ч.3 ст.368 , ст. 372, ст.392 ЦК України, ч.1 ст.69 СК України, позивачка просила задольнити її позовні вимоги та визнати за нею право власності на 2/3 частки вищезазначеного майна, оскільки вказане майно придбане за час їхнього шлюбу із відповідачем.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з*явився. Надав до суду заяву, де просив позов розглядати без його участі, позовні вимоги визнав.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 01.07.1998 року, відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав 51/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_2.
Розпорядженням міського голови від 26.09.2003року №1408 частина вказаного домоволодіння була переведена із розряду житлові у розряд нежитлові із подальшим розміщенням у цьому приміщенні магазину промислових товарів , а згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.11.2005року №2247 також розміщення кафе-бару, а також домоволодінню по АДРЕСА_2 було надано нову адресу АДРЕСА_1
17.12.2004 року було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_3
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 16.04.2007 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок , частина літ.А-11 ,загальною площею 158,4 кв.м, житловою площею 55,0 кв.м, кафе-бар( частина літ.А-11)загальною площею 70,4 кв.м, основною площею 61,4 кв.м, магазин промислових товарів, загальною площею 92,80 кв.м, основною площею 92,80 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1
Відповідно до положення ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним до шлюбу.
Оскільки майно, на яке позивачка просить визнати за нею право власності на 2/3 частини придбане відповідачем до шлюбу, а доказів на підтвердження встановленого факту проживання однією сім*ю в період придбання спірного майна позивачкою суду не надано, суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Також в судовому засіданні не доведено, що спірне приміщення за адресою АДРЕСА_1 сторони придбали за спільні кошти.
Крім того, як встановлено судом відповідач не заперечує визнати за позивачкою право власності на частину належного йому на праві власності спірного майна, що не перешкоджає сторонам здійснити таку угоду в установленому законом порядку.
За таких підстав в задоволені позову ОСОБА_1 суд відмовляє.
Керуючись ст.ст.10,60, 213-215 ЦПК України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд в порядку, встановленому ст.294 ЦПК України.
Суддя Павлова Ж.П.