ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/20133/14 22.10.14
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Швец С.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до відповідача Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"
про стягнення 43 565,67 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення 43 565,67 грн.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 20.01.2009 між Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"), (страховик), та ОСОБА_3, (страхувальник), було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № А0011720, далі Договір, об'єктом страхування якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "SUBARU FORESTER", 2008 року випуску.
19 грудня 2013 року в м. Чернігові на шляхопроводі по вул. Щорса відбулася дорожньо - транспортна пригода, далі ДТП, у часниками якої стали, зокрема:
- автомобіль марки "SUBARU FORESTER", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4;
- автомобіль марки "BMW 525", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5.
Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_5, за ознаками пункту 124 КУпАП підтверджено постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.01.2014 по справі № 751/347/14, яке в розумінні вимог статті 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 27.12.2013 № 601 та калькуляції від 27.12.2013 вартість відновлювального ремонту автомобіля "SUBARU FORESTER", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, необхідного для усунення пошкоджень становить 74 761,41 грн. Згідно висновку експертного дослідження від 27.12.2013 № 601 вартість відновлювального ремонту даного автомобіля з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників та з врахуванням ПДВ 20% склала 44 075,67 грн. З урахуванням страхового акту від 31.01.2014, розрахунку суми страхового відшкодування від 31.01.2014 позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 59 555,73 грн.
Згідно полісу АС/5598466 наданого МОТОРНИМ (ТРАНСПОРТНИМ) СТРАХОВИМ БЮРО УКРАЇНИ, цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу автомобілю марки "BMW 525", державний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем з нульовою франшизою та лімітом по майну в 50 000 грн. Позивач наполягає на стягненні з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників та з врахуванням ПДВ 20% та за вирахуванням франшизи 510 грн. в розмірі 43 565,67 грн.
Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного:
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір страхування, сторони досягли всіх його суттєвим умов, а саме відносно предмету страхування, дотримали його письмову форму, визначили суттєві умови, у тому числі страхову суму, а тому відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Рішення суду з цивільної справи (постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.01.2014 по справі № 751/347/14), що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГП України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Складова шкоди доведена позивачем, а вина ОСОБА_5 установлена постановою суду про адміністративне правопорушення у цивільної справі, і є фактом, який не потребує доказуванню.
Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) від 24.06.2014 на суму 59 555,73 грн. Відповідач суму страхового відшкодування позивачу не відшкодував, що і було підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та охоронювальних законом інтересів.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, а саме право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 43 565,67 грн. на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України. Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю "SUBARU FORESTER", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, в тому числі докази відсутності вини у заподіяних позивачеві шкоди.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування підлягають задоволенню в сумі 43 565,67 грн.
Витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах", згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 22.10.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 627, 629, 979, 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 35, ч.3 ст. 43, ч. 5 ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, код ЄДРПОУ 00034186, на користь:
- Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, код ЄДРПОУ 30115243, витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування в сумі 43 565,67 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн., видавши наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 27.10.2014 року
Суддя Ю.О.Підченко