21 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/2097/14
категорія 2.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Липи В.А.,
за участі секретаря Костарчука О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до директора Житомирського інституту культури та мистецтв Данильчука Леоніда Івановича, Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про визнання дій протиправними,
встановив:
Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулася до адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати дії директора Житомирського інституту культури та мистецтв Данильчука Леоніда Івановича, що полягають в несвоєчасному наданні інформації на запит на інформацію організації та у наданні неповної запитуваної публічної інформації за запитом на інформацію протиправними.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 25.11.2013 Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" направила розпоряднику інформації директору Житомирського інституту культури та мистецтв Данильчуку Леоніду Івановичу запит на інформацію з проханням надати інформацію про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій документів, а саме: статут ВНЗ; свідоцтво про реєстрацію ВНЗ; довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензію ВНЗ та додатки до неї; Витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; правила прийому до ВНЗ у 2014 році; положення про приймальну комісію ВНЗ; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ; план роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ. Однак, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі надав відповідь та запитувані організацією документи, чим порушив права останньої на доступ до публічної інформації. Крім того, зазначив, що надані документи оформленні неналежним чином.
Під час розгляду справи було залучено Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв як другого відповідача по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі Закон).
Згідно зі ст.1 Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (ст. 3 Закону).
Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Отже, позивач у справі - ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" - належить до суб'єктів, які мають право запитувати інформацію в порядку, встановленому вказаним законом.
Згідно зі ч.1 ст. Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ, вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.
У відповідності до ч.2 ст.21 цього Закону, власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).
Частиною 1 статті 32 Закону передбачено, що безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо.
Таким чином, відповідачі є вищими навчальними закладами.
Нормами ч. 3 ст. 23 Закону встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, відповідачі є розпорядниками інформації, дії яких оскаржені позивачем.
Положення п.1 ч.1 ст.3 Закону, закріплює право запитувача на доступ до публічної інформації, яке гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати інформацію.
Згідно із п.2 ст.5 Закону, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.19 Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
У відповідності до ч. 5 цієї статті Закону, запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Пункт 3 частини 1 ст. 13 Закону визначає розпорядниками інформації осіб, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
Згідно зі статті 14 Закону, розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до ст. 20 Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону, передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту (-розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; - інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; - особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; - не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону).
Частиною 3 вищевказаної статті запроваджено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Судом встановлено, що 25.11.2013 Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" направила розпоряднику інформації директору Житомирського інституту культури та мистецтв Данильчуку Леоніду Івановичу запит на інформацію з проханням надати інформацію про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій документів, а саме: статут ВНЗ; свідоцтво про реєстрацію ВНЗ; довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензію ВНЗ та додатки до неї; Витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; правила прийому до ВНЗ у 2014 році; положення про приймальну комісію ВНЗ; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ; план роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ.
У свою чергу відповідач 23.01.2014 направив позивачу відповідь на його запит. До листа було додано: копію положення ВНЗ; довідку про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України; ліцензію ВНЗ та додатки до неї; Витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; правила прийому до ВНЗ у 2014 році; наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ; план роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ.
Тобто, відповідь на інформаційний запит була надана позивачеві 23.01.2014 з порушенням встановленого законом строку.
Також, дослідивши наявні в матеріалах справи копії доданих (запитуваних) документів, судом встановлено, що вказані документи надані запитувачу без дотримання вимог приписів "Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1242 від 30.11.2011 року, якою визначений порядок засвідчення копії.
Так, п. 77 Інструкції встановлено: напис про засвідчення документа складається із слів "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа "Підпис", наприклад: Згідно з оригіналом, Провідний спеціаліст відділу організації діловодства підпис ініціали (ініціал імені), прізвище, дата.
Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування відповідної установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи.
Отже, всупереч вказаним приписам Інструкції, відповідачем до відповіді на запит (згідно додатку) надано ксерокопії положення ВНЗ; довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України; ліцензії ВНЗ та додатки до неї; Витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; правил прийому до ВНЗ у 2014 році; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ; плану роботи та графік засідань приймальної комісії ВНЗ без належного засвідчення.
Крім того, слід зазначити, що відповідачем не було надано в повному обсязі запитуваних документів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати дії директора Житомирського інституту культури та мистецтв Данильчука Леоніда Івановича щодо несвоєчасного надання інформації на запит та у наданні неповної запитуваної публічної інформації протиправними.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 28 жовтня 2014 р.