21 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/4033/14
категорія 5.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Липи В.А.,
за участі секретаря Костарчука О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести митне оформлення транспортного засобу в пільговому режимі,
встановив:
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати неправомірними дії Житомирської митниці Міндоходів та зобов'язати відповідача провести митне оформлення транспортного засобу в пільговому режимі, ввезеного ним на митну територію України, в зв'язку з переселенням на постійне місце проживання.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 серпня 2014 року він звернувся до Житомирської митниці з заявою про розмитнення вантажопасажирського автомобілю VOLKSWAGEN TRANSPORTER ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ввезеного ним 14.11.2013 року при переїзді на постійне місце проживання до України в режимі ІМ 40 АА із звільненням від оподаткування. Листом № 13/1/13/4029 від 06.08.2014 року відповідачем відмовлено в проведенні митного оформлення транспортного засобу посилаючись на норми пп. 3 п. 10 ст. 374 Митного кодексу України, так як митне оформлення вищезазначеного транспортного засобу в пільговому режимі неможливе у зв'язку з тим, що шість місяців з дня видачі громадянину посвідки на постійне місце проживання сплинуло. Не погодившись з відмовою відповідача у митному оформленні автомобіля зі звільненням від оподаткування, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на які, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 09 серпня 2013 року позивачу було видано посвідку на постійне проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1.
14 листопада 2013 року ОСОБА_1 ввіз вантажопасажирський автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER ідентифікаційний номер НОМЕР_1 1993 року виготовлення на митну територію України із Республіки Арменії та 04.08.2014 року звернувся до Житомирської митниці з заявою про проведення митного оформлення транспортного засобу в режимі "імпорт" із звільненням від сплати митних платежів.
Листом відповідача від 06.08.2014 року № 13/1/13/4029 позивачу відмовлено в задоволенні заяви та повідомлено, що відповідно до вимог пп. 3 п. 10 ст. 374 Митного кодексу України митне оформлення транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER ідентифікаційний номер НОМЕР_1 1993 року виготовлення в пільговому режимі не можливе у зв'язку з тим, що шість місяців з дня видачі громадянину посвідки на постійне місце проживання сплинуло. Митне оформлення даного транспортного засобу на території України можливе за умови сплати всіх належних митних платежів на загальних підставах.
Суд вважає правомірною відмову митного органу у пільговому митному оформленні вказаного автомобіля зважаючи на таке.
Згідно зі підпунктом "б" пункту 3 частини десятої статті 374 Митного кодексу України, який набрав чинності 01.06.2012, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років, зокрема, транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.
При цьому, дотримання зазначеної умови - шестимісячного строку, безпосередньо пов'язано із настанням певного юридичного факту - видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посвідку на постійне місце проживання в Україні позивачем отримано 09 серпня 2013 року.
За вказаних обставин, зважаючи на те, що юридичний факт - видача документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, з яким положення пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України пов'язують початок перебігу строку, дотримання якого є обов'язковим для реалізації позивачем права на пільгове оформлення транспортного засобу розпочався з серпня 2013 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено в оформленні транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER ідентифікаційний номер НОМЕР_1 1993 року виготовлення, в митному режимі із звільненням від сплати митних платежів, у зв'язку з тим, що шість місяців з дня видачі гр. ОСОБА_1 посвідки на постійне місце проживання сплинуло.
Таким чином є всі підстави для відмови в задоволенні позову.
Керуючись статтями 86, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 28 жовтня 2014 р.