Провадження №22-ц/790/5902/14
Справа №643/8490/13ц Головуючий 1 інст. - Майстренко А.Н.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач - Гуцал Л.В.
23 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Гуцал Л.В.,
суддів - Коростійової В.І., Крилової Т.Г.,
за участю секретаря - Литвин О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Московського району м.Харкова, відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Дзержинського району м.Харкова, третя особа - Харківська міська рада в особі Департаменту житлового господарства, про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування шкоди, -
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила:
- визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців відділів державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі ВДВС ХМУЮ) Дзержинського та Московського районів м.Харкова;
- стягнути солідарно з ВДВС ХМУЮ Московського та Дзержинського районів м. Харкова борг в розмірі 13 406 гривень, так як з їх вини не виконана ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», не вжиті необхідні заходи для вчасного і повного виконання рішення суду;
- стягнути солідарно з ВДВС ХМУЮ Московського та Дзержинських районів м. Харкова судові витрати на її користь в розмірі 134 гривень;
- стягнути з ВДВС ХМУЮ Московського та Дзержинського районів м. Харкова спричинену їй моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
В обгрунтування позову посилалась на те, що в період з 28 листопада 2008 року на виконанні державних виконавців Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ перебував виконавчий лист, виданий на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2008 року, постановленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 Московського району м. Харкова, 3-тя особа ТОВ «Олант» про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок залиття квартири. Цим рішенням на користь позивачки було стягнуто борг в розмірі 13 406 гривень. Під час виконання судового рішення державними виконавцями були допущені чисельні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Дії (бездіяльність) державних виконавців призвели до невиконання судового рішення та завдали стягувачу як майнової так і моральної шкоди, яка полягала у не виконанні виконавчого документа та порушенні її майнових прав на отримання належних коштів, необхідності вести листування з ВДВС, брати участь у судових засіданнях, тощо.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що прийнятим рішенням суд, всупереч вимогам норм закону відмовив у захисті її прав, свобод та інтересів, а рішення суду першої інстанції спрямоване на захист порушень, які були здійснені державними виконавцями.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала. Відповідачі та третя особа своїх представників для участі в справі не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 23 жовтня 2008 року Московським районним судом м.Харкова було постановлено у цивільній справі рішення за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 Московського району м. Харкова, 3-тя особа ТОВ «Олант» про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок залиття квартири. Цим рішенням на користь позивачки було стягнуто 13 406 гривень.
13 листопада 2008 року на виконання судового рішення був виданий виконавчий лист №2-273/08.
З наявних в матеріалах справи копій документів та з письмової інформації Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ вбачається, що в період з 28 листопада 2008 року по 31 грудня 2010 року виконавчий лист перебував на виконанні державних виконавців Московського ВДВС ХМУЮ. 05 грудня 2008 року було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, в межах якого виконувалось 22 виконавчих провадження на загальну суму 405 336 гривень. У зв'язку з реорганізацією боржника Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 Московського району м. Харкова, шляхом приєднання до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 Дзержинського району м. Харкова, державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ 31 грудня 2010 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, та виконавчий документ про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів, який перебував у складі зведеного виконавчого провадження, направлено до Дзержинського ВДВС ХМУЮ.
Матеріалами справи також встановлено, що на виконанні у Дзержинському ВДВС ХМУЮ в період з 10 вересня 2012 року по 05 грудня 2012 року (а.с.186,187) перебував виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 13 206 гривень, виданий 09 липня 2012 року. Згідно наданої на запит суду інформації Дзежинського ВДВС ХМУЮ, вищевказаний виконавчий лист до складу зведеного виконавчого провадження не входив.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності держаних виконавців Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ неправомірною скасовано. На підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд закрив провадження по справі в частині позовних вимог про визнання бездіяльності державних виконавців Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ, допущеної під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій.
Оскільки суд був не вправі розглядати ці позовні вимоги в порядку цивільного судочинства, його висновок про відсутність підстав для визнання бездіяльності незаконною не грунтується на законі, та не може бути підставою для відмови у позові про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої бездіяльністю державних виконавців.
Рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Разом з тим, судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення майнової та моральної шкоди, з тих підстав, що такі заявлені передчасно.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
За положеннями ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 зазначено наступне.
При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснила, що судові рішення (чи то адміністративних, чи загальних судів), які б встановлювали факт протиправності дій (бездіяльності) відповідачів та мали преюдиційне значення для вирішення данного спору, не приймались. Зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (ст.ст.383-389) на дії державних виконавців, вчинені під час виконання судового рішення (у період коли виконавчий документ не входив до складу зведеного виконавчого проваджння) ОСОБА_1 до суду не зверталась. Не надано позивачкою на підтвердження факту протиправної бездіяльності і відповідних рішень вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Оскільки позивачкою не надано належних доказів, на підтвердження того, що відповідачами була допущена протиправна бездіяльність, чи підтверджували протиправність дій державних виконавців, позовні вимоги в частині відшкодування майнової та моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Слід зазначити і те, що належними відповідачами за вимогами про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю) державних виконавців, є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України.
За ст.33 ЦПК України, суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, визначає саме позивач. Клопотання про залучення в якості відповідача Державної казначейської служби України ОСОБА_1 не заявляла.
У разі встановлення у передбчаному законом порядку фактів протиправності дій (бездіяльності) державних виконавців, ОСОБА_1 не позбавлена права заявляти вимоги про відшкодування завданої їй шкоди.
Керуючись ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК
України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнии частково.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди скасувати і у задоволенні цих вимог відмовити з інших підстав.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді