Провадження №22-ц/790/5902/14
Справа №643/8490/13ц Головуючий 1 інст. - Майстренко А.Н.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач - Гуцал Л.В.
23 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Гуцал Л.В.,
суддів - Коростійової В.І., Крилової Т.Г.,
за участю секретаря - Литвин О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Московського району м.Харкова, відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Дзержинського району м.Харкова, третя особа - Харківська міська рада в особі Департаменту житлового господарства, про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування шкоди, -
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила:
- визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців відділів державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі ВДВС ХМУЮ) Дзержинського та Московського районів м.Харкова;
- стягнути солідарно з ВДВС ХМУЮ Московського та Дзержинського районів м. Харкова борг в розмірі 13 406 гривень, так як з їх вини не виконана ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», не вжиті необхідні заходи для вчасного і повного виконання рішення суду;
- стягнути солідарно з ВДВС ХМУЮ Московського та Дзержинських районів м. Харкова судові витрати на її користь в розмірі 134 гривень;
- стягнути з ВДВС ХМУЮ Московського та Дзержинського районів м. Харкова спричинену їй моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
В обгрунтування позову посилалась на те, що в період з 28 листопада 2008 року на виконанні державних виконавців Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ перебував виконавчий лист, виданий на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 23 жовтня 2008 року, постановленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 Московського району м. Харкова, 3-тя особа ТОВ «Олант» про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок залиття квартири. Цим рішенням на користь позивачки було стягнуто 13 406 гривень. Під час виконання судового рішення державними виконавцями були допущені чисельні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Дії (бездіяльність) державних виконавців призвели до невиконання судового рішення та завдали стягувачу майнової та моральної шкоди.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що суд, всупереч вимогам закону відмовив у захисті її прав, свобод та інтересів, рішення суду першої інстанції спрямоване на захист порушень, які були допущені державними виконавцями.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що державні виконавці Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ діяли в межах своїх повноважень і доказів на підтвердження спричинення позивачці шкоди з вини державних виконавців Романча Г.І. суду не надала.
З такими висновками суду у повному обсязі погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Із матеріалів справи вбачається, шо 23 жовтня 2008 року Московським районним судом м.Харкова було постановлено у цивільній справі рішення за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 Московського району м. Харкова, 3-тя особа ТОВ «Олант» про відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок залиття квартири. Цим рішенням на користь позивачки було стягнуто 13 406 гривень. 13 листопада 2008 року на виконання судового рішення був виданий виконавчий лист №2-273/08.
З наданих позивачкою копій документів та з письмової інформації Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ вбачається, що в період з 28 листопада 2008 року по 31 грудня 2010 року виконавчий лист перебував на виконанні державних виконавців Московського ВДВС ХМУЮ. 05 грудня 2008 року було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, в межах якого виконувалось 22 виконавчих провадження на загальну суму 405 336 гривень. У зв'язку з реорганізацією боржника Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2 Московського району м. Харкова, шляхом приєднання до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №2
Дзержинського району м. Харкова, державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ 31 грудня 2010 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, та виконавчий документ про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів, який перебував у складі зведеного виконавчого провадження, направлено до Дзержинського ВДВС ХМУЮ.
Згідно інформації наданої на запит апеляційного суду Московського ВДВС ХМУЮ, до складу зведеного виконавчого провадження входили виконавчі провадження, відкриті на підставі судових рішень різних юрисдикцій, а саме, Господарського суду Харківської області, Харківського окружного адміністративного суду та Московського районного суду м.Харкова.
Як роз'яснено у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, встановивши, що позивачкою оскаржуються дії державних виконавців, вчинені у зведеному виконавчому провадженні, суд повинен був перевірити чи об'єднує в собі це провадження виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), та чи підлягають вимоги ОСОБА_1 в цій частині розгляду в порядку цивільного судочинства.
В порушення вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України суд першої інстанції не врахував норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст. 310 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.
Як передбачено у п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Таким чином рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання бездіяльності держаних виконавців Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ, допущеної під час виконання зведеного виконавчого провадження неправомірною, підлягає скасуванню, а провадження по справі у цій частині закриттю.
На виконання положень ч.2 ст.206 ЦПК України, суд повідомляє ОСОБА_1 що розгляд позовних вимог в частині визнання бездіяльності державних виконавців Московського та Дзержинського ВДВС ХМУЮ, допущеної під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративного суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 205, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнии частково.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності держаних виконавців Московського та Дзержинського відділів державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції м.Харкова неправомірною скасувати та провадження по справі у цій частині закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законною сили.
Головуючий
Судді