№ провадження 4-с/646/53/2014
Справа № 646/12096/14-ц
27.10.2014 року місто Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Білінська О.В., вивчивши матеріали скарги на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 про відкриття провадження від 07.10.2014 року,
24.10.2014 року представник АТ «Сбербанк Росії» ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 про відкриття провадження від 07.10.2014 року про відкриття провадження від 07.10.2014 року ВП № 44991513 з виконання виконавчого листа Червонозаводського районного суду м. Харкова № 646/7424/14-ц від 29.09.2014 року.
Враховуючи положення статті 383 ЦПК України, суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представлять орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Однак, у якості суб'єкта оскарження даної скарги заявником зазначено Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, а не державного виконавця чи іншу посадову особа державної виконавчої служби, яка представляє орган державної виконавчої служби.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5 частини 7 статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норми закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Ч.8 ст.119 ЦПК України встановлено, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Відповідно до ч.3 ст.42 ЦПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.
Однак, представником заявника не надана довіреність на здійснення представництва інтересів заявника, а лише належним чином не завірена копія довіреності. При цьому, довіреність, згідно якої АТ «Сбербанк Росії» в особі Голови Правління ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси банку, підписана Головою Правління ОСОБА_3, повноваження якого не підтверджено належним чином, оскільки відсутні копії відповідних документів, якими можуть бути, наприклад, рішення загальних зборів щодо обрання Голови Правління тощо.
В порушення вимог ст.120 ЦПК України, суду не надано копії скарги та всіх документів, що додаються до неї, для стягувача та особи, дії якої оскаржуються.
Якщо скарга за формою і змістом не відповідає вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, то застосовуються положення статті 121 ЦПК України.
Відповідно до ст.121 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-120 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.121 ЦПК України,
Скаргу на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 про відкриття провадження від 07.10.2014 року, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для сунення недоліків - п'ять днів з дня отримання заявником копії ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання заявником вимог ст.119,120 ЦПК України, заява буде вважатися неподаною та йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Білінська