Справа № 382/425/14-ц Головуючий у І інстанції Бурзель Ю.В.
Провадження № 22-ц/780/4192/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.
Категорія 58 27.10.2014
Іменем України
27 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Воробйової Н.С.
суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.
при секретарі Бобко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно.
У подальшому товариство змінило позовні вимоги і зазначало, що 04 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № К3JWGІ0000004005, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 450 тис. грн. зі сплатою 15 % строком до 04 жовтня 2026 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит, сплачувати банку проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, на умовах та строки, передбачені умовами договору.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит № К3JWGІ0000004005 належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з ОСОБА_2 1 269 708 грн. 26 коп. заборгованості за кредитним договором.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала.
Вказувала, що відповідно до п.1.1 Договору про іпотечний кредит від 04.12.2007 року річна відсоткова ставка за користування кредитом визначена у розмірі 15 %, а розмір щомісячних платежів погоджено в сумі не менше 6054,67 грн.
25.12.2008 року банком в одностороннему порядку було підвищено відсоткову ставку за договором з 15% до 30 %.
Рішенням Яготинського суду від 15.09.2009 року зазначене збільшення процентної ставки за користування кредитом та визнано недійсною умову п.п.8.9 пр.8 договору про право банку в одностороннєму порядку збільшувати відсоткову ставку. Дане рішення набрало законної сили. Проте банк продовжував нараховувати до сплати відсотки за підвищеною ставкою. У зв»язку з чим, відповідач звернувся до суду з позовом і рішенням Яготинського районного суду від 17.08.2010 року було задоволено його позов, а саме визнано недійсним пункти договору про іпотечний кредит від 04.12.2007 року : п.5.2.9.; 5.3.12; 6.2.; 8.8. та зобов»язано банк скасувати необґрунтовано нараховану банком неустойку, пеню та штраф за весь період дії договору, зобов»язано банк здійснити перерахунок сплачених боржником коштів за весь період користування кредитом відповідно до умов Договору про іпотечний кредит від 04.12.2007 року, визнано недійсним договір поруки, укладений на забезпечення борговиї зобов»язань ОСОБА_2 між банком та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус».
Рішенням апеляційного суду Київської області від 14.02.2011 року зазначене рішення суду скасовано частково, в частині визнання недійсними пунктів договору та договору поруки і в цій частині ухвалено нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині; в решті рішення залишено без змін. 17.06.2011 року рішення апеляційного суду залишено без змін касаційною інстанцією.
Представник відповідача вказував, що банком не виконано рішення суду в частині здійснення перерахунку нарахованих процентів та штрафних санкцій, а тому боржник не здійснював оплату як чергових платежів за іпотечним договором, так і відсотків за користування кредитом, у т.ч. і по простроченим платежам та вважав, що його вина у невиконанні договірних зобов»язань, у т.ч. і чергових платежів, відсутня. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Рішенням Яготинського районного суду від 22 травня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 443 065 (чотириста сорок три тисячі шістдесят п'ять) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. заборгованості по сплаті кредиту, 304 583 (триста чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 77 (сімдесят сім) коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 183 141 (сто вісімдесят три тисячі сто сорок одна) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп. пені за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, 93 079 (дев'яносто три тисячі сімдесят дев'ять) грн. штрафу, а всього 1 023 869 (один мільйон двадцять три тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 46 (сорок шість) коп., та 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 04 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (а.с. 23), і ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № К3JWGІ0000004005, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 450 тис. грн. на поліпшення якості окремого житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 жовтня 2026 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та своєчасно сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами (пп. 1.1, 1.3 кредитного договору а.с. 10).
На забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором 04 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № К3JWGІ0000004005, за умовами якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку жилий будинок, загальною площею 128, 30 кв. м, житловою площею 55, 10 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).
Взяті на себе зобов'язання за договором про іпотечний кредит ОСОБА_2 належним чином не виконував, у зв'язку із чим, станом на 05 лютого 2014 року утворилась заборгованість у сумі 1 269 708 грн. 26 коп., що складається з: 443 065 грн. 15 коп. заборгованості за кредитом, 304 583 грн. 77 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 406 631 грн. 32 коп. пені за неналежне виконання зобов'язань, 115 428 грн. 02 коп. штрафу (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості, доданої банком до позовної заяви (а.с. 4-6).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом пп. 1.1, 2.4, 5.2.4, 6.2, 6.4, 6.6 договору про іпотечний кредит від 04 грудня 2007 року банк надав ОСОБА_2 у власність 450 тис. грн., а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит, сплатити 15% річних за користування кредитом, а також інші платежі в порядку, на умовах та у строки визначені договором.
Умовами договору передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно до 04 числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після підписання договору про іпотечний кредит, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами в сумі не менше 6 054 грн. 67 коп. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 04 жовтня 2026 року.
В свою чергу, банк має право вимагати від позичальника - ОСОБА_2 дострокового повернення кредиту в частині або в цілому, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 будь-яких зобов'язань за договором про іпотечний кредит.
Згідно ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1, 2.4 цього договору, позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом у подвійному розмірі від зазначеного в п. 1.1 суми щомісячного платежу за цим договором.
При порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого пп. 2.4, 6.2 даного договору, кредитор має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити кредитору пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки.
При порушенні позичальником строків платежів по зобов'язанням, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі в межах 10% від суми невиконаного зобов'язання.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з обставин справи та врахував, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 17 серпня 2010 року був задоволений частково позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк та визнано недійсними пп. 5.2.9, 5.3.12, 6.2, 8.8 договору про іпотечний кредит; зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» скасувати необґрунтовано нараховану банком неустойку, пеню та штраф за договором про іпотечний кредит за весь період дії договору та здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_2 коштів за весь період користування кредитом. Дане рішення рішенням апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2011 року в частині визнання недійсними умови договору, а саме пп. 5.2.9, 5.3.12, 6.2, 8.8 договору про іпотечний кредит та недійсним договір поруки скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині; в решті рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 серпня 2010 року залишено без змін.
При цьому, судом взято до уваги, що банк не повідомив виконавчу службу про виконання рішення Яготинського суду від 17.08.2010 року в частині скасування необґрунтовано нарахованих банком неустойки, пені та штрафу за підвищеними відсотками та проведення перерахунку сплачених платежів відповідно до умов договору від 04.12.2007 року, а також, що відповідач не здійснював погашення як чергових платежів за іпотечним договором, так і відсотків за користування кредитом, у т.ч. і по простроченим платежам, а також, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунок заборгованості відповідача за користування кредитом згідно умов договору від 04.12.2007 року проведено виходячи з 15% річних, а пені - в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення.
При визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також виходив з положень ст.ст. 258, 267 ЦК України, відповідно до яких, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки станом на 05 лютого 2013 року розмір пені складав 443 437 ,48 грн. , а станом на 05 лютого 2014 року - 626 579,02 грн. , розмір пені за один рік має становити: 626 579,2 грн. - 443 437,48 грн. = 183 141,54 грн.
Ураховуючи, що до вимог про стягнення пені суд вважав неохідним застосувати позовну давність, а згідно п. 6.6 договору про іпотечний кредит при порушенні позичальником строків платежів по зобов'язанням, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі в межах 10% від суми невиконаного зобов'язання, розмір штрафу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь банку, становить 0,1 х (443 065,15грн. заборгованість за кредитом + 304 583,77 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом + 183 141,54 грн. пеня) = 93 079 грн. ( Даний розрахунок відповідає розрахунку, наведеному позивачем в позовній заяві ( а.с. 6).
У зв»язку з цим, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 443 065,15 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 304 583,77 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 183 141,54 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, 93 079 грн. штрафу, а всього 1 023 869,46 грн.
Рішення суду в цій частині вимог відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Доводи відповідача про відсутність його вини у заборгованості, що виникла у нього перед банком по кредитним зобов»язанням не заслуговують на увагу, оскільки договір про іпотечний кредит від 04.12.2007 року, укладений між банком та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та не скасований, а тому зобов»язання, що були покладені на позичальника умовами даного договору, у т.ч. по сплаті чергових платежів, є чинними та підлягали виконанню.
За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання апелянта на те, що розрахунок позивача є неправильним і що банк провів його без урахування рішень суду щодо необґрунтованості збільшення відсоткової ставки з 15% до 30% та не здійснив перерахунок заборгованості відповідно до умов договору від 04.12.2007 року, є голослівним та спростовується матеріалами справи.
У ході розгляду справи в апеляційній інстанції на вимогу суду позивачем надано повну випису з рахунків ОСОБА_2 щодо нарахованих та сплачених платежів по іпотечному кредиту від 04.12.2007 року за період 04.12.2007 рік по 23.10.2014 рік ( т.1 а.с. 143-243).
Як видно з вказаних матеріалів, банком проведено перерахунок сплачених ОСОБА_2 коштів та здійснено повернення зайво нарахованих коштів за користування кредитом та пені із зарахуванням їх в рахунок погашення боргу за наступними платежами. В подальшому, боржнику проводилися нарахування платежів за відсотковою ставкою 15%, як і було передбачено договором від 04.12.2007 року (т.2 а.с. 1-59).
Представник відповідача заперечувала проти наданих позивачем розрахунків заборгованості, але власних розрахунків, не зважаючи на наданий їй
апеляційним судом місячний термін, не надала та їх не спростувала.
Крім того, як вже зазначалося, суд задовольняючи частково позовні вимоги позивача , застосував до вимог в частині стягнення пені річний строк позовної давності, що, як наслідок, призвело до зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягали стягненню з відповідача.
З огляду на викладене, колегія вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: