21 жовтня 2014 р.Справа № 820/14545/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 820/14545/14
за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова
до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 22" треті особи ОСОБА_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Прокуратура Червонозаводського району м. Харкова звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати бездіяльність комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 22" протиправною та зобов'язати його надати ОСОБА_1 медичну допомогу у повному, необхідному для неї обсязі; зобов'язати комунальний заклад охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 22" розглянути подання прокуратури Червонозаводського району м. Харкова № 04-30-3894 вих.14 від 27.06.2014 р. та вжити відповідних заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб за неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. позов задоволено частково. Зобов'язано комунальний заклад охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка №22" вирішити питання щодо необхідності санаторно-курортного лікування ОСОБА_1. В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись з постановою суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу, в якій просить відмінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р., направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому составі , вилучити з матеріалів справи копію її нової амбулаторної карти та повернути її ОСОБА_1
Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що прокуратурою Червонозаводського району м. Харкова в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проведено перевірку в діяльності комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 22" щодо ненадання лікарями вказаного закладу охорони здоров'я медичної допомоги ОСОБА_1, якою виявлені порушення вимог Конституції України, законів України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та "Про захист персональних даних", внаслідок чого ОСОБА_1 не надано медичну допомогу у повному обсязі.
Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку в КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №22» з діагнозом - бронхіальна астма, IV ступінь, персистуюча. ЛН II ст. Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз. Аортальний стеноз II ст. СН II А ст. Гіпертонічна хвороба II ступеню, 2 стадія, ризик помірний. Остеохондроз хребта. 16.10.2013 р. ОСОБА_1 звернулась до лікаря-терапевта дільничного першого терапевтичного відділення КЗОЗ "ХМП № 22" ОСОБА_2, якою відмовлено пацієнтці у видачі пільгового рецепту та оформленні довідки за формою № 070/о для одержання путівки на санаторно-курортне лікування у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надала письмової згоди на обробку її персональних даних за запропонованою формою. Також, 16.12.2013 р. лікар з ультразвукової діагностики ОСОБА_3 відмовила їй у проведенні ультразвукового дослідження органів малого тазу з аналогічних підстав. Окрім того, 19.12.2013 р. у прийомі ОСОБА_1 відмовила лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 та цього ж дня на необхідності надання письмової згоди на обробку персональних даних для подальшого надання медичної допомоги наполягала завідувач жіночою консультацією КЗОЗ "ХМП № 22" ОСОБА_5, однак вона відмовилась, про що лікарем ОСОБА_4 спільно з завідувачем жіночою консультацією ОСОБА_5 складено акт про відмову пацієнтки надати вказану згоду, у зв'язку з чим її амбулаторна картка не заповнювалась. Тільки, після 04.02.2014 р., коли ОСОБА_1 надала письмову згоду на використання її персональних даних для ведення амбулаторної карти Ф. №025/о, їй проведено ультразвукове дослідження органів малого тазу, видано направлення на госпіталізацію до КЗОЗ "Харківський міський клінічний пологовий будинок №7" та проведені інші дослідження.
У зв'язку з наведеним, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою Червонозаводського району м. Харкова головному лікарю КЗОЗ "Харківська міська поліклініка №22" внесено подання про усунення виявлених порушень законодавства України про охорону здоров'я та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності за №04-30-3894 вих. 14 від 27.06.2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції виходив з того , що звернення ОСОБА_1 до відповідача з приводу санаторно-курортного лікування, належним чином не вирішено, тому позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов'язання комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 22" вирішити це питання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині , суд першої інстанції виходив з того , що лікарі КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 22" дотримала вимог діючого законодавства України в частині надання ОСОБА_1 медичної допомоги у повному, необхідному для неї обсязі та при розгляді подання прокурора Червонозаводського району міста Харкова № 04-30-3894 вих.14 від 27.06.2014 р.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:
1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;
2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;
3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до вимог пункту 12.3 наказу Генерального прокурора України "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" від 07.11.2012 року № 3 гн у поданні має бути зазначено особу, яка допустила порушення закону, його зміст та порушену норму, а також необхідність та строк вжиття посадовою особою або органом відповідних заходів.
У поданні прокурора Червонозаводського району м. Харкова від 27.06.2014 р. №04-30-3894 вих.14 не зазначено жодної статті Закону, яку порушено працівниками комунального закладу охорони здоров'я, а також не зазначено які заходи необхідно вжити посадовим особам.
Зазначене подання відповідачем розглянуто та 18.07.2014 року № 1108 надано прокурору Червонозаводського району м. Харкова відповідь, з якої вбачається , що ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку в КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 22" . Під час усіх звернень до КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 22" ОСОБА_1 вимагала у лікарів робити усі записи до її особистої амбулаторної картки, яка знаходиться на руках у останньої, здати амбулаторну картку до реєстратури комунального закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 категорично відмовилась, у зв'язку з чим на пацієнта була заведена амбулаторна картка, яка зберігається в реєстратурі поліклініки. Протягом 2013 року ОСОБА_1 лікарями КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 22" надавалася відповідна медична допомога на підставі її звернень. Щодо вимоги про притягнення працівників комунального закладу охорони здоров'я до дисциплінарної відповідальності відповідач повідомив, що останнє не передбачається можливим у зв'язку з минуванням строків, передбачених ст. 148 Кодексу Законів про працю України.
Як вбачається з матеріалів справи , ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку в КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №22» з діагнозом - бронхіальна астма, IV ступінь, персистуюча. ЛН II ст. Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз. Аортальний стеноз II ст. СН II А ст. Гіпертонічна хвороба II ступеню, 2 стадія, ризик помірний. Остеохондроз хребта.
18.10.2013 р. звернулася до лікаря терапевта з вимогою надати довідку форми №070/о «Довідка для одержання путівки на санітарно-курортне лікування». Лікар терапевт оглянув ОСОБА_1 та зробив запис до амбулаторної карти хворого. Діагноз: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз. Серцева недостатність II А ст.. Гіпертонічна хвороба II ст. Бронхіальна астма IV ст., персистируюча форма. Легенева недостатніст. Призначено лікування: полокард, кармазин, вальсакор. Лікар терапевт запропонувала ОСОБА_1 ознайомитися з записами в амбулаторній карті, на що остання відмовилася та зазначила, що дати згоду на обробку своїх персональних даних для оформлення форми № 070/о «Довідка для одержання путівки на санітарно-курортне лікування» вона також відмовляється.
29.10.2013р. ОСОБА_1 звернулася до головного лікаря комунального закладу охорони здоров'я зі скаргою на не неправомірні, як на її думку, дії лікаря терапевта, який відмовився зробити запис у її особисту амбулаторну карту, яка знаходиться у хворої на руках.
06.11.2013 р. на особистому прийомі у головного лікаря комунального закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 були надані роз'яснення вимог ст.ст. 32, 49 Конституції України, ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст.ст. З, 6, 7 Закону України «Про захист персональних даних», наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення,що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування» та необхідності оформлення медичних документів відповідно до вимог діючого законодавства України. Дати згоду на обробку персональних даних ОСОБА_1 відмовилася , про що складено відповідний акт від 06.11.2013.
25.11.2013 р. ОСОБА_1 зверталася до лікаря акушера-гінеколога із скаргами на кров'янисті виділення з статевих шляхів та була оглянута в ургентному порядку. При огляді кров'янистих виділень не виявлено, встановивши діагноз , лікар надав хворій рекомендації та направив на проведення УЗД органів малого тазу з діагностичною метою в плановому порядку.
26.11.2013 р. ОСОБА_1 звернулася до лікаря терапевта з вимогою виписати рецепт на медичний препарат по пілотному проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічної хворобою, відповідно до постанови КМУ від 22.04.2012 №340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою».
ОСОБА_1 було роз'яснено, що відповідно до вимог Законів України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Закону України «Про захист персональних даних», наказу МОЗ України від 19.07.2005 №360 кошти на часткове відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою передбачені на осіб, які внесені до реєстру осіб хворих на гіпертонічну хворобу.
Оскільки остання не внесена до вказаного реєстру, їй надано роз'яснення щодо неможливості виписати анонімний рецепт, тобто без зазначення П.І.Б. та необхідності надання добровільної згоди на обробку персональних даних для внесення до реєстру хворих на гіпертонічну хворобу і забезпеченням її ліками по пілотному проекту, відповіла категоричною відмовою, про що складено відповідний акт від 26.11.2013р.
16.12.2013р. ОСОБА_1 звернулася до лікаря кабінету УЗД для проведення діагностичного дослідження органів малого тазу.
Як вбачається з матеріалів справи 16.12.2013 р. лікар з ультразвукової діагностики ОСОБА_3 відмовила їй у проведенні ультразвукового дослідження органів малого тазу , оскільки ОСОБА_1 не надала письмової згоди на обробку її персональних даних за запропонованою формою.
19.12.2013р. ОСОБА_1 звернулася на прийом до лікаря акушера- гінеколога.
19.12.2013 р. у прийомі ОСОБА_1 відмовила лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 та цього ж дня на необхідності надання письмової згоди на обробку персональних даних для подальшого надання медичної допомоги наполягала завідувач жіночою консультацією КЗОЗ "ХМП № 22" ОСОБА_5, однак вона відмовилась, про що лікарем ОСОБА_4 спільно з завідувачем жіночою консультацією ОСОБА_5 складено акт про відмову пацієнтки надати вказану згоду, у зв'язку з чим її амбулаторна картка не заповнювалась.
03.01.2014р. ОСОБА_1 відвідана дільничним лікарем терапевтом. Діагноз з яким хвора знаходиться на обліку підтверджено. На момент огляду артеріальний тиск складав 240/120 мм рт.ст. Лікарем була викликанан бригада швидкої медичної допомоги та рекомендовано ОСОБА_1 пройти стаціонарне лікування, на що остання категорично відмовилася (доповідна записка від 03.01.2014).
04.01.2014р. ОСОБА_1 відвідана дільничним лікарем терапевтом. Діагноз з яким хвора знаходиться на обліку підтверджено. На момент огляду артеріальний тиск складав 140/90 мм рт.ст. «Лікарем повторно запропонована ОСОБА_1 госпіталізація до терапевтичного віддділення КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня №31» від якої пацієнтка відмовилася (доповідна записка від 04.01.2014). Призначено лікування: ереспал, ноліпрел, сімбікорт, беродуал.
09.01.2014р. ОСОБА_1 відвідана завідувачем терапевтични відділенням. Діагноз з яким хвора знаходиться на обліку підтверджено. На момент огляду артеріальний тиск складав 180/100 мм рт.ст. Хворій запропонована госпіталізація, про що остання відмовилася (доповідна записка від 04.01.2014).
15.01.2014р. та 16.01.2014р. ОСОБА_1 відвідана дільничними лікарями терапевтами. Двері ніхто не відкрив (доповідні записки від 15.01.2014, 16.01.2014).
16.01.2014р. ОСОБА_1 була запрошена в телефонному режимі лікарем терапевтом до комунального закладу охорони здоров'я для огляду лікарем терапевтом, лікарем акушером-гінекологом та для проведення УЗД органів малого тазу, але пацієнтка відмовилася від запрошення, посилаючись на зайнятість.
17.01.2014р. ОСОБА_1 була повторно запрошена в телефонному режимі лікарем терапевтом до комунального закладу охорони здоров'я для огляду лікарем терапевтом, лікарем акушером-гінекологом та для проведення УЗД органів малого тазу, але пацієнтка відмовилася від запрошення, посилаючись на погані погодні умови.
На неодноразові запрошення 20.01.2014 р. ОСОБА_1 з'явилася на прийом до завідувача терапевтичним відділенням, ій в присутності завідувача жіночою консультацією та дільничого лікаря терапевта було запропоновано огляд терапевта. акушера-гінеколога та проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу.
Від огляду вищезазначеними лікарями ОСОБА_1 відмовилас, мотивуючи тим, що раніше вже була оглянута цими спеціалістами.
Від проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу ОСОБА_1 відмовилася, посилаючись на те, що в цей день проходження ультразвукового дослідження на входить до її планів. Остання побажала пройти вказане вище дослідження 21.01.2014.
03.02.2014 ОСОБА_1 звернулася до завідувача терапевтичним відділенням зі скаргами на задишку на стійкий сухий кашель. Діагноз: бронхіальна астма, IV ступінь, персистуюча, стадія загострення. ЛН II ст. Ішемічна хвороба серця.
ОСОБА_1 запропонована госпіталізація в пульмонологічне відділення комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська клінічна лікарня №13», від госпіталізації ОСОБА_1 категорично відмовилася. Пацієнтці надана невідкладна медична допомога (введнео дексаметазон) та запропоновано лікування на денному стаціонарі поліклініки, на що ОСОБА_1 погодилася.
04.02.2014 ОСОБА_1 проходила лікування на денному стаціонарі поліклініки з діагнозом: бронхіальна астма, IV ступінь, персистуюча, стадія загострення. ЛН II ст. Ішемічна хвороба серця. Аортальний стеноз II ст. СН II А ст. Гіпертонічна хвороба II ступеню, 2 стадія, ризик помірний. Остеохондроз хребта.
05.02.2014 ОСОБА_1, як інваліду II групи та хворій на бронхіальну астму, були запропоновані пільгові рецепти на медикаменти. Від запропонованого ОСОБА_1 категорично відмовилася, про що є запис у амбулаторній карті.
ОСОБА_1 з її згоди, проведені наступні дослідження: функція зовнішнього дихання; реоенцефалогічне дослідження судин головного мозку;електрокардіограма;ультразвукове дослідження молочних залоз. Також, ОСОБА_1 проведено наступні лабораторні дослідження:аналіз крові клінічний;аналіз сечі клінічний;аналіз крові на цукор;біохімічний аналіз крові.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" встановлено, що основним принципом охорони здоров'я є дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій.
Згідно ст. 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" згода інформованого пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування.
Згода пацієнта на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об'єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 110 від 14.02.2012 р. затверджено форму первинної облікової документації № 003-6/о "Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення" та Інструкцію щодо заповнення вказаної вище форми.
Згідно п.п. 2, 3 Інструкції форма № 003-6/о заповнюється пацієнтом, який звернувся в заклад охорони здоров'я та дає згоду на проведення йому діагностики та лікування, у разі необхідності на оперативне втручання та знеболення. Це здійснюється у присутності лікуючого лікаря даного закладу охорони здоров'я. Власноручно пацієнтом вказуються його прізвище, ім'я, по-батькові.
Проведення лікарем діагностики пацієнта без надання згоди за формою первинної облікової документації є порушенням вимог ст. 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та наказу Міністерства охорони здоров'я України №110 від 14.02.2012 р.
Тобто , враховуючи наведені вимоги закону та матеріали справи лікар з ультразвукової діагностики КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №22» ОСОБА_3 не мала законних підстав для проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу громадянки ОСОБА_1, без надання згоди, за формою первинної облікової документації № 003-6/о.
Крім того, пояснення громадянки ОСОБА_1 щодо ненадання лікарями КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №22» медичної допомоги не відповідають фактичним обставинам, що також підтверджується наступним.
25.11.2013р. лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_4 заявницю оглянуто в ургентному порядку та видані направлення на проведення клінічних аналізів сечі та крові, а також направлення на проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу.
Аналогічна ситуація склалася під час надання 19.12.2013р. громадянці ОСОБА_1 медичної допомоги лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_4 та завідувачем жіночою консультацією ОСОБА_6
Також, колегія суддів зазначає , що обставини станом на 16.10.2013р. щодо відмови у видачі пільгового рецепту та оформлені довідки за формою № 070/о не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції , оскільки таке звернення було 26.11.2013р.
Згідно п.2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого» форма № 025/о є основним первинним медичним документом хворого, який лікується амбулаторно або вдома, і заповнюється на усіх хворих при зверненні у заклад охорони здоров'я, який надає амбулаторно-поліклінічну допомогу.
Відповідно до п.2 наказу Міністерства охорони здоров'я України №110 від 14.02.2012 встановлено, що персональні дані, які містяться у формах первинної облікової документації, затверджених цим наказом, обробляються відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних".
Згідно зі ст.ст. 11, 21 Закону України «Про інформацію», ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012 інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, збирання, зберігання, використання та поширення службовими особами КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №22» конфіденційної інформації про громадянку ОСОБА_1 без іі згоди є порушенням вимог Законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 та тягне за собою настання адміністративної та кримінальної відповідальності.
Враховуючи наведене , лікар акушер-гінеколог ОСОБА_4 та завідувач жіночою консультацією ОСОБА_5 діяли відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та наказу Міністерства охорони здоров'я України №110 від 14.02.2012.
Враховуючи те, що фактично медична допомога ОСОБА_1 була надана КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 22", тому вимоги про визнання бездіяльності комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська поліклініка № 22" протиправною та зобов'язання його надати ОСОБА_1 медичну допомогу у повному, необхідному для неї обсязі є безпідставними.
Щодо твердження прокурора про незаконну відмову останніх у наданні ОСОБА_1 медичної допомоги в частині видачі пільгового рецепту, то вони на думку суду є безпідставними та недоведеними у розумінні приписів ст. 71 ч. 1 КАСУ, оскільки при судовому розгляді не встановлено, що це за лікарський засіб, чи потребувала його ОСОБА_1 та чи мало місце призначення лікаря стосовно останнього, оскільки ні прокурором ні позивачем не вказано на який лікарський засіб (назву засобу) слід видати пільговий рецепт.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача на проведення ОСОБА_1 ультразвукового дослідження органів малого тазу, то суд звертає увагу, що таке лікування ОСОБА_1 отримала 04.02.2014 р., надавши при цьому письмову згоду на використання її персональних даних для ведення амбулаторної карти Ф. №025/о, про що відмітка мається в її медичній картці.
Окрім того, на виконання вимог подання прокурора Червонозаводського району міста Харкова 07.07.2014 р. проведено апаратну нарад за участю завідуючих відділень КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 22" та попереджено останніх про неухильне дотримання вимог Законів України "Про інформацію", "Про захист персональних даних", "Про доступ до публічної інформації", "Основи законодавства України про охорону здоров'я", наказу Міністерства охорони здоров'я України №110 від 14.02.2012 та рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012.
Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності фактично розглянуто КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 22" , а безпосереднє притягнення до дисциплінарної відповідальності є повноваженнями адміністрації відповідача . Крім того , прокурор відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» , в редакції яка діяла на момент спірних правовідносин, мав право відкрити дисциплінарне провадження.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що в даному випадку відповідачем дотримано вимог діючого законодавства України щодо надання ОСОБА_1 медичної допомоги у повному, необхідному для неї обсязі та розгляду подання прокурора Червонозаводського району міста Харкова № 04-30-3894 вих.14 від 27.06.2014 р., у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є помилковими, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 820/14545/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2014 р.