27 жовтня 2014 р. Справа № 113744/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
20.03.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на суму 1288,80 грн.
Представником позивача надано суду першої інстанції письмову заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на суму 632,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 632,46 грн., яка у добровільному порядку не сплачена.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у користь управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі заборгованість зі сплати страхових внесків на суму 632 (шістсот тридцять дві) гривні 46 коп.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що встановленні факти не відповідають дійсним обставинам справи.
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проводив доплату до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня 2010 року по вересень 2010 року на суму 632,46 грн.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Тернополі та є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується відповідним повідомленням від 28.04.2012 року № 6824/02.
У відповідності до п.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення га інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних га фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10. 15 статті 11 цього Закону.
Згідно ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 12 ст.20 цього ж Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно довідки Тернопільської ОДПІ від 12.04.2012 року № 2206/7/17-121 за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року відповідач здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та сплачував єдиний податок - 42% від якого перераховувалося в рахунок внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абз.4 п.8 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.003 року (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.
За приписами ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Так, згідно ст53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI від 27.04.2010 року мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 року - 888 грн., з 1 жовтня 2010 року - 907 грн., з 1 грудня 2010 року - 922 грн.
У відповідності до абз.6 п.4.7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, - 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.
А тому, відповідач повинен був сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України за кожен місяць з липня 2010 році по 30 вересня 2010 році у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%).
Однак, як встановлено в суді першої інстанції, згідно повідомлення-розрахунок щодо СПД - фізичної особи ОСОБА_1 та картки особового рахунку громадянина - підприємця (фізичної особи) єдиний податок, на рахунок Пенсійного фонду України за липень - вересень 2010 року від відповідача надійшли внески у сумі 252 грн.
Таким чином, позивач враховуючи встановлений розмір мінімального страхового внеску у ІІІ кварталі 2010 року та з урахуванням частини сплачених сум, повинен здійснити доплату до мінімального страхового внеску на загальну суму 632,46 грн.
Колегія суддів також погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не поширюється на спірні правовідносини у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Закон України має вищу юридичну силу ніж Указ, який є підзаконним нормативним актом з питань оподаткування.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 травня 2012 року у справі №2а-1970/1157/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний