Справа № 210/470/14-кСуддя 1 інстанції ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/774/462/К/14Суддя-доповідач ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 30 жовтня 2014 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та ПрАТ «Українська страхова компанія АСКА» у кримінальному провадженні на вирок Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2014 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, освіта вища, не одруженого, працюючого ПАТ «АМКР», АЦМП, старший майстер, не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, якого визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 3400 ( три тисячі чотириста) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Питання з речовими доказами і судовими витратами вирішене.
Вироком було стягнено :
· з ОСОБА_6 на користь комунального закладу „Криворізька міська лікарня № 2” Дніпропетровської обласної ради 3958 грн;
· на користь комунального закладу „Криворізька міська лікарня № 11” Дніпропетровської обласної ради 4955,2 грн.
· з ПАТ „Українська страхова компанія АСКА” на відшкодування моральної шкоди - на користь ОСОБА_7 - 5 тис. грн., ОСОБА_8 - 5 тис. грн.
· на відшкодування матеріальної шкоди - на користь ОСОБА_7 - 50 тис. грн., ОСОБА_9 - 673,7 грн., ОСОБА_8 - 50 тис. грн.
· з ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди - на користь ОСОБА_7 - 46 293,81 грн., ОСОБА_8 - 18460,72 грн;
· на відшкодування моральної шкоди - на користь ОСОБА_7 - 10 тис. грн., ОСОБА_9 - 2 тис.грн. грн.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_10
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_11
потерпілий ОСОБА_7
цивільні позивачі ОСОБА_9 , ОСОБА_8
адвокат ОСОБА_12 .
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду через черезмірну суворість, ухвалити новий вирок, яким обрати покарання, не пов'язане з позбавленням обвинуваченого права керування транспортними засобами. Крім того, ОСОБА_6 просить зменшити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ПАТ „Українська страхова компанія АСКА” просить вирок суду скасувати в частині задоволення цивільних позовів та відмовити в задоволенні цивільних позовів ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до ПрАТ «УАСК» АСКА» в повному обсязі.
Вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2014 року ОСОБА_6 було визнано винним та засуджено за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за наступних обставин.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 , 18.09.2012 року близько 13 год. 20 хв., керуючи автомобілем «Шевролет Авео», р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Орджонікідзе з боку вул. Вокзальної в напрямку вул. Каховської в м. Кривому Розі з пасажиром ОСОБА_15 , зі швидкістю близько 80 кілометрів на годину.
В цей час в зустрічному йому напрямку рухався автомобіль «Рено Кенгу», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 з пасажиром ОСОБА_14 .. За автомобілем «Рено Кенгу» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 в попутному йому напрямку рухався автобус «Мерседес Бенц 312Д» р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 з пасажирами, швидкість його руху була близько 25 кілометрів на годину.
ОСОБА_6 будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, порушуючи п.п. 1.5; 2.3 (б); 10.1; 12.4; 12.9 (б) Правил дорожнього руху У країни, де вказано:
1.5 - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
10.4 Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини дорожніми знаками чи розміткою.
Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.
За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю.
12.4 - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год;
12.9. Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4- 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил,
в районі заїзду до б.33 по вул. Каховській застосував відворот вліво керованого ним автомобіля «Шевролет Авео» р.н. НОМЕР_1 та виїхав на полосу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем «Рено Кенго» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , що рухався в зустрічному йому напрямку після чого прослідував далі по зустрічній смузі та зіткнувся з автобусом «Мерседес Бенц 312Д» р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_16 , що рухався в зустрічному йому напрямку
В діях водія ОСОБА_6 по керуванню автомобілем «Шевролет Авео» р.н. НОМЕР_1 вбачаться невідповідність вимогам п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, яке знаходилося в причинному зв'язку з наслідками які настали в результаті ДТП, що розглядається.
В результаті ДТП водію автобуса «Мерседес Бенц 312Д» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_16 згідно висновку судово-медичної експертизи №2184 від 12.10.2012 року були завдані тілесні ушкодження в вигляді: закритого уламкового перелому правого наколінника, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби).
Пасажиру автомобілю «Щевролет Авео» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_15 згідно висновку судово-медичної експертизи №2233 від 22.10.2012 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини, закритого скалкового перелому грудини, закритого перелому правої ключиці зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 зазначає про те , що призначене йому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Так, судом першої інстанції не обговорювалась доцільність призначення йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Судом не було враховано , що він до данної пригоди раніше не був засудженим,активно сприяв розкриттю злочину , інших ДТП не скоював , щиро покаявся та просив вибачення у потерпілих , позитивно характеризується на виробництві та в побуті.Позбавлення його права керувати транспортними засобами , тільки відбере у нього навички керування транспортними засобами , що не буде сприяти безпеці руху в наступному. Крім того , обвинувачений вважає , що суд першої інстанції , визначаючи величину відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_17 не врахував , що ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості , за ознаками тривалості розладу здоров'я і в значній мірі відшкодовується по полісу ПАТ «АСКА», тому , на його думку, визначення моральної шкоди в сумі 2000 гривень , на користь потерпілого ОСОБА_17 , було б достатнім , справедливим та відповідало вимогам розумності.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» вказує на те , що судом першої інстанції порушено вимоги ст..ст.9,22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , оскільки судом не було враховано , що з позовної заяви ОСОБА_8 не вбачається , що йому було завдано ушкодження здоров'ю , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , яка мала місце 18.09.2012 року , тому відсутні підстави на стягнення на його користь відшкодування моральної шкоди.Крім того , суд першої інстанції , всупереч вимогам п.9.3 ст.9 Закону стягнув зі страхової компанії на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди по 5 000 гривень , кожному, що є грубим порушенням норм матеріального права. Також , суд порушив вимоги ст..12,30 Закону і стягнув зі страхової компанії на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як відшкодування завданої матеріальної шкоди по 50 000 гривень , що дорівнює ліміту відповідальності на одну особу згідно зі страховим полісом та присудив залишити їм пошкоджені автомобілі .При цьому суд не встановив , чи згодні власники визнати транспортні засоби фізично знищеними. Страхова компанія також зазначає , про те , що суд в порушення вимог ст..24 Закону,ст. 212 ЦПК України ,безпідставно прийняв рішення про стягнення на користь ОСОБА_14 матеріальних збитків в сумі 673,7 гривень , не маючи доказів того , що під час ДТП , яке сталося 18.09.2012 року ОСОБА_14 отримав ушкодження здоров'я. В оскаржуваному вироку суд не навів жодних доказів , на підставі яких суд задовольнив цивільні позови, а також не наведено мотивів , на підставі яких суд прийняв рішення про задоволення цивільних позовів , тому в задоволені цивільних позовів необхідно відмовити.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_18 та його захисник ОСОБА_11 підтримали свою апеляційну скаргу та просили колегію суддів задовольнити її в повному обсязі , а в вирішенні апеляційної скарги ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» покладались на розсуд суду.
Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , кожний окремо, в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, заперечували проти доводів апеляційних скарг обвинуваченого і страхової компанії «АСКА» та просили вирок суду залишити без змін, як законний і обгрунтований.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню , а апеляційна скарга ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність провини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення при обставинах викладених у вироку суду, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України в апеляційних скаргах не оскаржуються і у відповідності до ст..404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.. 65 КК України суд першої інстанції врахував обставини справи, особу винного, а також пом'якшуючи та обтяжуючи покарання обставини.
Так, судом було враховано що ОСОБА_6 скоїв злочин з необережності, повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відсутність судимості, наявність позитивної характеристики за місцем проживання, а також відсутність даних про перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Також, судом при призначенні ОСОБА_6 покарання були враховані наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а саме спричинення потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Колегія суддів не вбачає підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, без позбавлення його права керування транспортними засобами , про що він зазначає в своїй апеляційній скарзі і виходить з того , що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху ( а.с. 29-33 т.2 кп) , в тому числі і за ст..130-1 КУпАП України, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, за що був позбавлений права керувати транспортними засобами на один рік , однак продовжував керувати транспортними засобами без відповідного посвідчення , за що притягувався до адміністративної відповідальності , а також не відшкодував завдану потерпілим шкоду.
Тому, колегія суддів вважає, що обране судом першої інстанції покарання, як із застосуванням ст. 75 КК України так і з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження скоєння ним нових злочинів.
Усі пом'якшуючи обставини, перелічені в апеляції обвинуваченого ОСОБА_6 , були враховані судом першої інстанції і стали підставою для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 з застосуванням вимог ст..75 КК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Також , не підлягають задоволенню і вимоги , викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 , в частині зменшення розміру моральної шкоди , яка була стягнута з нього вироком суду на користь потерпілого ОСОБА_7 .
Колегія суддів вважає , що при визначені розміру моральної шкоди , яка підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_7 , суд керувався вимогами ст.ст.1167,1187 ЦК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , з урахуванням характеру та обсягу моральних і фізичних страждань , яких зазнав потерпілий ОСОБА_7 , в результаті спричинених йому тілесних ушкоджень і колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
В той же час, колегія суддів приходить до висновку про те , що апеляційна скарга ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» підлягає частковому задоволенню , оскільки при вирішенні цивільних позовів по справі судом не в повному обсязі були дотримані вимоги Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п.22.3 ст.22 Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода , передбачена п.п.1, 2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України. При цьому , страховик відшкодовує не більше ніж 5% ліміту , встановленого у п.9.3 ст.9 цього Закону.
Згідно з приписами п.1,2 ч.2 ст.23 ЦК України , моральна шкода полягає : у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала, у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Посилання в апеляційній скарзі ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» на те , що відсутні підстави стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того , що ОСОБА_8 та ОСОБА_14 було завдано ушкодження здоров'ю внаслідок ДТП , яке сталося 18.09.2012 року , колегія суддів вважає безпідставними та такими що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Так, відповідно до висновків судово-медичної експертизи внаслідок ДТП , яке сталося 18.09.2012 року ОСОБА_14 було завдано легкі тілесні ушкодження , які викликали короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів ( а.с.49-50,55-56 т.1 кп) і ОСОБА_8 були завдані легкі тілесні ушкодження ( а.с.73-74 т.1 кп) , саме тому , вони і були визнані по справі потерпілими.
Тому , суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те , що з ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» підлягає стягуванню на користь потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_8 завдана їм моральна шкода.
Суд стягнув з ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди по 5 000 грн., кожному.
При цьому , при визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції були дотримані вимоги п. 22.3 ст.22 Закону, яким передбачено , що страховик відшкодовує не більше ніж 5% ліміту, визначеному у п.9.3 ст.9 цього Закону .
Згідно з п.9.3 ст.9 Закону ( в редакції , яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих , становить 100 000 грн. на одного потерпілого.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відшкодування заподіяної їм моральної шкоди 5000 грн., кожному ( 5% від 100 000 грн. складає 5000 грн.).
Також , колегія суддів не може погодитись з доводами , викладеними в апеляційній скарзі ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» в частині того , що суд першої інстанції при ухвалені рішення про відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 порушив вимоги ст..ст12,30 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до вимог ст..22 вищезазначеного Закону на страхову компанію покладено обов'язок з відшкодування потерпілому у результаті дорожньо-транспортної пригоди оціненої шкоди , спричиненної майну потерпілого.
Судом першої інстанції були дотримані в повному обсязі вимоги Закону.
Так, відповідно до висновків товарознавчої експертизи, розмір матеріальних збитків , завданих ОСОБА_7 в наслідок пошкодження належного йому автомобіля
«Мерседес Бенц 312Д» р.н. НОМЕР_3 ,становить - 96293, 81 грн. ( а.с.172-178 т.1) , а розмір матеріальних збитків , завданих ОСОБА_8 в наслідок пошкодження належного йому автомобіля «Рено Кенго» р.н. НОМЕР_2 ,становить 68460,72 грн. ( а.с.73-79 т.4).
В судовому засіданні також був допитаний експерт - товарознавець , який проводив товарознавчу експертизу , який повністю підтримав зроблені ним висновки, в частині визначення розміру матеріальних збитків завданих потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечувала проти визнання належних ним транспортних засобів знищеними і просили стягнути на їх користь завдану матеріальну шкоду.
Тому ,при вирішенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в частині стягнення на їх користь завданої матеріальної шкоди , суд виходив з вимог
ст. 1194 ЦК відповідно до яких особа , яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у рази недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування заподіяної нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).
Ліміт відповідальності ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» , відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обвинуваченого ОСОБА_6 складає 50 000 грн. за шкоду , заподіяну майну ( а.с.23 т.2 кп).
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованного висновку про те , що з ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» підлягає стягненню на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,на відшкодування матеріальної шкоди по
50 000 грн. кожному , а обвинувачений ОСОБА_6 зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).
Однак, колегія суддів визнає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» в частині того , що суд першої інстанції повинен був зменшити суми страхового відшкодування на суму франшизи.
Згідно ч.1 ст.12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обвинуваченого ОСОБА_6 складає 510 грн. ( а.с.23 т.2 кп).
Відповідно до чого, підлягає стягненню з ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» підлягає стягненню на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,на відшкодування матеріальної шкоди по 49 490 грн. (50 000 грн. - 510 грн.) кожному , а обвинувачений ОСОБА_6 зобов'язаний сплатити потерпілим різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням), а саме підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 - 46803,81 грн. (46293,81 грн. + 510 грн.) та ОСОБА_8 - 18970,72 грн. ( 18460,72 грн.+ 510 грн.) на відшкодування матеріальної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.405, 408, 419 КПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а апеляційна скарга ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» - задовольнити частково.
Вирок Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2014 року , яким ОСОБА_6 був засуджений за ч.1 ст. 286 КК України - змінити.
Стягнути з ПрАТ «Української акціонерної страхової компанії «АСКА» на користь потерпілих ОСОБА_7 - 49 490 грн. та ОСОБА_8 - 49 490 грн, на відшкодування заподіяної їм матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 - 46 803,81 грн. та
ОСОБА_8 - 18970,72 грн. , на відшкодування матеріальної шкоди.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізована суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Дніпропетровської області
ОСОБА_4 ОСОБА_3 ОСОБА_2