01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
29.10.14 № 910/23617/14.
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про захист авторського права
Позовна заява № 22-10-14/2 від 22.10.2014 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПУ України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
Згідно ч. 4 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
У позовній заяві про захист авторського права на самостійну частину аудіовізуального твору Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" в якості відповідача визначає Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, місцем проживання якої відповідно до доданої до позовної заяви копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (серія НОМЕР_2) є наступна адреса: АДРЕСА_1.
При цьому виключну підсудність даного спору Господарському суду міста Києва за місцем вчинення спірного порушення (магазин "Времена года", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. дніпровська Набережна, буд. 33 в ТЦ "АРКАДІЯ") позивач обгрунтовує в абз. 1 стор. 1 позовної заяви.
Разом з тим, суд звертає увагу, що жодні належні і допустимі докази (в розумінні ст. 34 ГПК України) на підтвердження здійснення спірного порушення саме в м. Києві за вказаною позивачем адресою, фактично у позовній заяві не вказані та до останньої в якості додатків не додані. При цьому розрахунковий чек № ЧП - 13989 від 22.07.2014 р., на який позивач посилається в абз. 2 стор. 1 позовної заяви, не може бути відповідним належним і допустимим доказом, так як з нього не вбачається адреса знаходження магазину, в якому, як стверджує позивач, здійснювався факт піратства шляхом продажу (реалізації, розповсюдження) товару, а рівно не вбачаються жодні інші відомості про здійснення спірного порушення саме в м. Києві.
За таких обставин, позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують позов, зокрема, в частині визначеної позивачем виключної підсудності даного спору Господарському суду міста Києва. Наведене, в свою чергу, тягне за собою наслідки повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1ст. 63 ГПК України.
Згідно абз. 5 п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VII від 16.01.2014 р. станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.
Отже, при зверненні з даним позовом до суду про стягнення 24360,00 грн. позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
Згідно із п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7) судовий збір, оскільки інше не передбачено Законом, сплачується окремо за подання кожної позовної заяви (заяви, скарги).
Відповідно до п.п. 2.21 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7, господарським судам роз'яснено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором.
З огляду на викладені положення вбачається, що справляння судового збору за подачу позову до суду здійснюється окремо по кожній позовній заяві, а квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою має містити відомості про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором.
При дослідженні матеріалів позовної заяви № 22/10-14/2 від 22.10.2014 р. для вирішення питання про прийняття її до розгляду було встановлено, що в якості доказу сплати судового збору за її розгляд позивачем було додано квитанцію № 3000040952 від 24.10.2014 р. на суму 1827,00 грн.
В той же час, згідно відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що квитанцію № 3000040952 від 24.10.2014 р. на суму 1827,00 грн. також було використано Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" в якості доказу оплати судового збору за подачу позовних заяв № 21-10/14-2 від 21.10.2014 р. та № 22/10-14/3 від 22.10.2014 р., які були подані до Господарського суду міста Києва 28.10.2014 р. та зареєстровані за вх. № 910/23615/14 та вх. № 910/23616/14 відповідно. Зазначені обставини підтверджуються Актом № 910/23617/14 від 29.10.2014 р., який додається до даної ухвали суду.
В свою чергу, відомості, які вказані у "Призначенні платежу" вищевказаної квитанції № 3000040952 від 24.10.2014 р. на суму 1827,00 грн., а саме "Судовий збір за позовом ТОВ "Маша і Мєдвєдь" через ОСОБА_2, Господарський суд м. Києва...", фактично не містять повної інформації про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором в даному випадку, зокрема, у "Призначенні платежу" не вказано, до кого з позовом звертається позивач, в той час як до Господарського суду міста Києва ТОВ "Маша і Мєдвєдь" постійно звертається з позовами до відповідних юридичних осіб та до фізичних осіб-підприємців, що підтверджується даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Таким чином, позивачем не доведено суду, що додана до позовної заяви № 22-10-14/2 від 22.10.2014 р. квитанція № 3000040952 від 24.10.2014 р. не є повторно поданою та такою, що раніше не використовувалась в якості підтвердження оплати судового збору за подання іншого позову.
При цьому доказів існування обставин, з якими положення ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачають можливість повторної подачі того ж самого документа про сплату судового збору, позивачем суду не надано.
Отже, позивач не виконав вимоги вищевказаних норм, оскільки додана до позовної заяви № 22-10-14/2 від 22.10.2014 р. квитанція від 24.10.2014 р. на суму 1827,00 грн. про перерахування в дохід Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 1827,00 грн. в якості сплати судового збору не може вважатися належним доказом оплати судового збору саме за розгляд даної позовної заяви № 22-10-14/2 від 22.10.2014 р. до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
За таких обставин, позовна заява № 22/10-14/2 від 22.10.2014 р. підлягає поверненню позивачеві без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні матеріали повернути без розгляду.
Суддя О.В. Гумега