Справа №442/5019/14-ц
Провадження №2/442/1732/2014
24 жовтня 2014 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді - Грицай М.М.,
з участю секретаря - Антоненко В.О., .
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Дрогобицького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про втрату права користування житлом та зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить, уточнивши позовні вимоги, визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1, зі зняттям її з реєстрації за вказаною адресою.
Позов мотивує тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1, який придбала у ПАТ «Дельта Банк» за договором купівлі-продажу нерухомого майна №386 від 01.07.2014 року. Відповідач ОСОБА_3 - попередній власник вказаного нерухомого майна, на який, як предмет іпотеки, ПАТ «Дельта Банк» звернено стягнення за невиконання кредитного договору від 02.09.2008 року. Після укладення між нею та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу житлового будинку (загальною площею 75,6 кв.м.) та реєстрації права власності приватним нотаріусом Дрогобицького районного округу ОСОБА_6 і до цього часу відповідач не знялася з реєстраційного обліку, хоча в будинку не проживає і місце проживання такої їй невідоме.
Вона придбала даний будинок для особистого проживання та проживання членів її сім'ї. Той факт, що у спірному будинку залишається бути зареєстрованою відповідачка, перешкоджає їй у можливості повноцінно користуватись та розпоряджатися своїм майном. Окрім того, не виключає того, що відповідачка повернеться до згаданого будинку і вимагатиме надати їй місце для проживання, не зважаючи на те, що 07.05.2014 року вона втратила своє право на користування даним майном.
Крім цього, реєстрація відповідача в будинку змушує її нести додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, перешкоджає вільному користуванню та розпорядженню належним їй майном, а тому змушена звертатись до суду за захистом у здійсненні свого права власності на будинок, зокрема, шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Доповнив, що відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано договір купівлі-продажу, який на сьогоднішній день є вже недійсним. Сином відповідачки - ОСОБА_8 був укладений з банком договір іпотеки, в якому іпотечним майном зазначався спірний будинок. У зв'язку з тим, що за кредитним договором, на забезпечення виконання якого був укладений вказаний іпотечний договір, утворилась заборгованість, після чого іпотечне майно - житловий будинок, згідно умов іпотечного договору, перейшло у власність банку. Позивач ОСОБА_2, вирішивши придбати даний будинок, уклала з банком договір купівлі-продажу нерухомого майна. Внаслідок того, що відповідач ОСОБА_3. добровільно не знялася з реєстраційного обліку, позивачка змушена була звернутися до суду з відповідним позовом. Посилання представника відповідача у своїх запереченнях щодо наявності витягу про реєстрацію права власності на будинок, де власником такого зазначається ОСОБА_3, є, на його думку, безпідставними. Вказаний витяг сформовано ще у 2007 році, а витяг, наданий позивачем, як власника спірного нерухомого майна, сформований у 2014 році. Тому вважає, що до уваги слід брати останній. Майно ОСОБА_3 було відчужено в примусовому порядку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, тому посилання представника відповідача, в силу своїх заперечень, на те, що договір купівлі-продажу на будинок від 2007 року є чинним, так як ніким не вилучався, не відповідають дійсності. Просить вимоги позивача ОСОБА_2 задоволити в повному обсязі, як такі, що є належним чином обґрунтовані та стверджуються письмовими доказами.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги заперечив у повному обсязі та підтримав викладене у письмовому заперечені на позовну заяву. Доповнив, що відповідач на даний час не проживає у спірному будинку, який належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2007 року, оскільки їй чиняться у цьому перешкоди зі сторони позивача. Вона зверталася з даного приводу в органи внутрішніх справ, однак, письмової відповіді від останніх на даний час немає. Вказаний договір купівлі-продажу не визнавався у судовому порядку недійсним та не є скасованим, такий ніким не вилучався, а тому, вважає його дійсним на теперішній час. Відсутнє будь-яке рішення суду, яким позбавлено відповідача права власності на згаданий житловий будинок та земельну ділянку. Конституцією України закріплено принцип непорушності права власності. Вважає, що ОСОБА_3 являється власником будинку АДРЕСА_1, і не може бути протиправно позбавлена права власності на це майно. А тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача Дрогобицького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, беручи до уваги вищенаведене, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (загальною площею 75,6 кв.м.) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, номер 386, виданого 01.07.2014 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, що стверджується копією витягу про реєстрацію прав та їх обтяжень, сформованого 01.07.2014 року.
Як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2014 року, такий укладено між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», як «Продавцем», та ОСОБА_2, як «Покупцем». Згідно умов даного договору, Продавець продав, а Покупець за оплату прийняв на відповідних умовах житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0710 га, розташовану за цією ж адресою. Житловий будинок належить продавцю на підставі свідоцтва, виданого 07.05.2014 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №231. Право власності на об'єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 355194446106.
З довідки №2201 від 27.06.2014 року, виданої КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання», вбачається, що по АДРЕСА_1, зареєстрована ОСОБА_11; склад сім'ї - 1 чоловік.
Матеріалами справи також встановлено, що 16.03.2007 року ОСОБА_3 придбала в ОСОБА_12 житловий будинок АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованого 16.03.2007 року у Державному реєстрі правочинів, що стверджується копією договору-купівлі продажу та витягом з Державного реєстру правочинів, виданого 16.03.2007 року. Право власності за ОСОБА_3 на вказаний будинок було зареєстровано за номером 5052740 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом, виданим 10.06.2008 року.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Доводи позивача та її представника в обґрунтування позовних вимог підтверджуються належними та допустимими доказами, а в суду немає підстав піддавати такі сумніву.
Надані представником відповідача ОСОБА_3 письмові докази та пояснення в судовому засіданні не спростовують доводів позивача щодо позовних вимог.
У судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідачкою ОСОБА_3 був укладений з банком іпотечний договір, за яким іпотека (предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1) забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 02.09.2008 року, укладеним між іпотекодержателем та ОСОБА_8.
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 придбала на законних підставах спірний будинок (який належав відповідачці ОСОБА_3 і був предметом іпотеки за іпотечним договором), уклавши з ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу, а банку, в свою чергу, дане майно належало на підставі свідоцтва, виданого 07.05.2014 року приватним нотаріусом.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною другою статті 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 р. № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
У зв'язку з тим, що зазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм житловим приміщенням, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши одночасно одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на це, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Відтак, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом, слід вирішити питання про зняття її з реєстраційного обліку.
Керуючись ст.ст. 10, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити.
Визнати ОСОБА_5 (ід. код НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1, зі зняттям її з реєстрації за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243,60 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя ____________