№ 336-8384-14к
№ 1кп-336-325-2014
30 жовтня 2014 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, є громадянином України, українцем, неодружений, з середньою освітою, працює майстром у ТОВ «Юкон», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, -
12 серпня 2013 року приблизно о 23-00 год - 23-30 год. ОСОБА_4 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, перебуваючи біля 4-го під'їзду будинку АДРЕСА_2 , в ході конфлікту з потерпілою ОСОБА_7 , який виник на ґрунті неприязних відносин, наніс їй чотири удари долонею лівої руки в область її правого вуха, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження, а саме: струс головного мозку, забій м'яких тканин та садна в області голови та обличчя, які в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; гострий центральний посттравматичний перфоративний середній отит, який привів до необхідності виконання мембранопластики з розвитком гострої сенсоневральної глухоти 1-2 ступеня зправа, який кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. При цьому перфорація барабанної перетинки у ОСОБА_7 , виникла за механізмом баротравми, тобто від стрімкого короткочасного підйому тиску повітря у слуховому ході при ударі відкритою долонею у ділянку правої вушної раковини.
Обвинувачений свою провину в викладеному не визнав та пояснив, що 12.08.2013 року близько 22-30 год. - 23-00 год. він, будучи тверезим, разом зі своєю матір'ю приїхав у двір по АДРЕСА_2 , щоб поспілкуватися з потерпілою з приводу розповсюдження нею недостовірних відомостей про нібито її вагітність від нього. У дворі вони зустріли своїх знайомих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з якими привіталися, після чого ОСОБА_4 пішов до під'їзду будинку ОСОБА_7 , де остання сиділа на лавочці. Там він запитав неї про чутки, на що вона відповідала, що не повинна йому звітувати. Таким чином між ними зав'язалася нецензурна взаємна лайка. Згодом потерпіла піднялася, але сварка і надалі гучно продовжилася, через що обвинувачений підійшов ближче до потерпілої та словами намагався її заспокоїти. Натомість, потерпіла раптом руками штовхнула його у груди, через що ОСОБА_4 відступив від неї на крок назад та в свою чергу у відповідь, через миттєво виниклу неприязнь, вдарив її долонею лівої руки по потилиці, але ОСОБА_7 продовжила лаятися ще більше. Згодом до них підійшли їх знайомі та його мати. ОСОБА_8 стала між обвинуваченим та потерпілою і намагалася їх заспокоїти. Обвинувачений вирішив надалі не розширювати конфлікт та пішов на зупинку громадського транспорту зі своєю матір'ю, звідки вони і поїхали додому. Відповідно, заявлений потерпілою позов обвинувачений взагалі не визнав, при цьому зазначаючи також, що він одного удару по потилиці, який він наніс потерпілій, таких тілесних ушкоджень, які йому закидаються, утворитися не могло.
Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена.
Так, потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що вона була знайома з обвинуваченим, з яким у неї були близькі відносини, через що вона завагітніла та намагалася з ним зв'язатися, але той уникав зустрічі. Згодом про їх колишні відносини дізналася і тодішня дівчина обвинуваченого на ім'я ОСОБА_11 . Надалі, 12.08.2013 року близько 11-00 год. вечора обвинувачений зі своєю матір'ю під'їхав на таксі до будинку АДРЕСА_2 . При цьому потерпіла сиділа на лавочці біля свого під'їзду свого будинку. Вийшовши із таксі обвинувачений став наближатися до ОСОБА_7 та кричати на неї, але остання йому на це зауважила, на що ОСОБА_4 , підійшовши до неї впритул, вдарив потерпілу долонею лівої руки в праву область голови. Вона намагалася встати, але у неї це не вийшло, при цьому обвинувачений вдарив її вдруге таким же чином як і вперше. Знайомі потерпілої були неподалік, побачивши скоєне, вони стали наближатися в їх сторону. Потерпіла, відштовхнувшись від обвинуваченого, змогла піднятися на ноги та відійшла в бік, а ОСОБА_12 , наблизившись, стала між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . При цьому останній і надалі намагався вдарити потерпілу, що йому вдалося зробити і втретє у такий же спосіб як і раніше. Згодом мати обвинуваченого стала його відводити подалі, а потерпіла, відійшовши до лавочки, нецензурно висловилася щодо ОСОБА_4 , на що останній у відповідь, розвернувшись, сильно вдарив її долонею лівої руки в праву область голови, від чого у ОСОБА_7 дещо запаморочилося в голові та вона від цього присіла. Обвинувачений зі своєю матір'ю залишили потерпілу, яка в той же вечір викликала міліцію, а згодом потрапила у лікарню через отримані від обвинуваченого тілесні ушкодження.
Як слідує із показань свідка ОСОБА_13 , обвинувачений - це її син. 12.08.2013 року о 23-30 год. вона з ним прибула до будинку потерпілої по АДРЕСА_2 , де ОСОБА_4 мав намір поговорити про особисте із ОСОБА_7 , з якою він не бажав надалі зустрічатися, але яка його постійно турбувала своїми SMS-повідомленнями. При цьому свідок залишилася біля будинку, де зустріла своїх знайомих, а обвинувачений направився до під'їзду навпроти іншого будинку, де і сиділа на лавочці потерпіла. ОСОБА_13 спілкувалася із ОСОБА_12 , в той час як обвинувачений стоячи в метрах 20-25 спілкувався про щось із потерпілою, яка продовжувала сидіти. Раптом потерпіла закричала і свідок разом зі своїми знайомими підійшла до сина та ОСОБА_7 , між якими виникла лайка. Проте свідок не весь час слідкувала за ними, бо відволікалася. Натомість, коли вона в черговий раз звернула на них свою увагу, ОСОБА_13 побачила, як потерпіла, лаючись, штовхнула її сина у груди, а той в свою чергу намагався її заспокоїти та долонею руки наніс один «шлепок» по потилиці. Але потерпіла закричала ще сильніше, через що свідок запропонувала сину уїхати, що вони і зробили на таксі, залишивши ОСОБА_7 біля під'їзду її будинку.
Із показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що вона пізно ввечері 12.08.2013 року сиділа на лавочці біля свого будинку АДРЕСА_3 , де спілкувалася зі своїми знайомими ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Близько 11-00 год. вечора приїхав обвинувачений зі своєю матір'ю, яка залишилася поспілкуватися, а ОСОБА_4 пішов до будинку потерпілої та при цьому вигукував: «Яна, виходь!». Згодом свідок почула крик, на який всі побігли. Підійшовши ОСОБА_14 побачила потерпілу та обвинуваченого, які стояли навпроти друг друга та голосно з'ясовували відносини. Свідок стала між ними, намагаючись їх розборонити. При цьому ОСОБА_4 через неї махав руками у бік потерпілої, але ОСОБА_14 не помітила, чи вдарив він при цьому потерпілу. Була така штовханина, що свідок не бачила всього. Згодом з'явилася мати обвинуваченого та вони вирішили піти геть. У цей час ОСОБА_14 вже відволіклася та не слідкувала ані за ОСОБА_4 , ані за ОСОБА_7 . Після того, як обвинувачений пішов, у потерпілої виникла істерика, бо вона скаржилася на біль у вусі, через що була викликана міліція.
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_17 пояснила, що 12.08.2013 року близько 23-00 год. вона перебувала у себе вдома, коли їй зателефонувала потерпіла та повідомила, що вона сидить біля свого під'їзда, а до неї їде ОСОБА_4 , щоб її вбити. Згодом свідок побачила, що обвинувачений дійсно приїхав у двір зі своєю матір'ю, яка підійшла поспілкуватися до ОСОБА_14 , а ОСОБА_4 пішов до під'їзду будинку потерпілої, вигукуючи: «Яна, виходь!». ОСОБА_17 вийшла у двір, де побачила, що ОСОБА_7 сиділа на лавочці, а обвинувачений стояв навпроти неї. При цьому вони голосно спілкувалися, а ОСОБА_4 ще і нецензурно лаявся, розмахував перед обличчям потерпілої руками та у підборіддя їй «відпускав саєчки», а потерпіла, в свою чергу, намагалася убрати його руки своїми руками та, нарешті, піднялася. В цей час до них підбігла ОСОБА_14 , яка почала їх розбороняти. Обвинувачений зміг нанести ОСОБА_7 два удари лівою рукою в праву область голови. В цей час на вулицю вибігли діти потерпілої, яких свідок почала заводити додому, через що на деякий час відволіклася. Згодом обвинувачений вирішив піти, але при цьому він наніс потерпілій ще один сильний удар долонею лівої руки в область правого вуха, від чого потерпіла присіла та почала скаржитися, що нічого не чує.
Із показань свідка ОСОБА_18 слідує, що 12.08.2013 року близько 23-00 год. у її двір зі своєю матір'ю приїхав обвинувачений, який підійшов до потерпілої, що була біля під'їзду свого будинку. Вони між собою про щось спілкувалися, але при цьому розмахували руками. Як зазначила суду свідок, за деякий час до цього обвинувачений їй телефонував та цікавився її сестрою ОСОБА_19 , з якою зустрічався. Далі ОСОБА_18 пояснила, що згодом ОСОБА_7 відштовхнула ОСОБА_4 , а той в свою чергу вдарив її рукою по потилиці. До них підбігла ОСОБА_14 . Але свідок відволікалася на свою дитину, тому нічого іншого вона і не бачила.
Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що ввечері 12.08.2013 року вони зібралися з приводу дня народження її племінника. Була при цьому і потерпіла, яка почала у неї з'ясовувати, де працює обвинувачений. Вона розповідала про її з останнім інтимне життя і просила свідка поговорити з ОСОБА_4 , щоб той дав їй гроші. Але на той час ОСОБА_20 перебувала у сварці з обвинуваченим та не розмовляла з ним, навіть по телефону, а тому, дізнавшись, що він їде поговорити, свідок покинула своє помешкання ще о 22-00 год. і під час його конфлікту з потерпілою вже не перебувала.
Крім того, згідно до складеного 25 вересня 2013 року слідчим ОСОБА_21 протоколу в цей же день було проведено слідчий експеримент за участю потерпілої, за поясненнями якої були відтворені обстановка та обставини вчиненого злочину, зокрема, потерпіла показала на статисті, яким саме чином обвинувачений наніс їй 4 удари долонею лівої руки в праву область голови.
За висновком експерта ОСОБА_22 № 3471 від 26.09.2013 року гострий центральний посттравматичний перфоративний середній отит, який привів до необхідності виконання мембранопластики з розвитком гострої сенсоневральної глухоти 1-2 ступеня зправа, у ОСОБА_7 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня; струс головного мозку, забій м'яких тканин та садна в області голови та обличчя у ОСОБА_7 в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; ці ушкодження утворилися від дії тупого (тупих) предметів; давність їх виникнення не суперечить строку, що був зазначений ОСОБА_7 .
Такий висновок відповідає і висновку експерта ОСОБА_22 № 2655 від 13.09.2013 року та узгоджується як із висновком судово-медичної експертної комісії Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи № 40/к від 27.05.2014 року, так і з висновком експерта ОСОБА_22 № 3472Д від 26.09.2013 року, з якого вбачається і те, що тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_7 , могли виникнути при обставинах, зазначених потерпілою під час слідчого експерименту.
Крім того, згідно висновку судово-медичної експертної комісії Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи № 40/к від 27.05.2014 року перфорація барабанної перетинки у ОСОБА_7 виникла за механізмом баротравми, тобто від стрімкого короткочасного підйому тиску повітря у слуховому ході при ударі відкритою долонею у ділянку правої вушної раковини.
Вказані докази є достовірними, оскільки вони отримані у законному порядку, є конкретними та узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються встановлені судом обставини справи.
При цьому показання допитаних судом свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які конкретно не зазначили суду про нанесення обвинуваченим чотирьох ударів долонею лівої руки в область правого вуха потерпілої, а показали, зокрема, про несення одного «шлепка» по потилиці (за показаннями ОСОБА_13 ), чи про нанесення одного удару рукою по потилиці (за показаннями ОСОБА_18 ), чи про нанесення трьох ударів в праву область голови (за показаннями ОСОБА_17 ), чи, навіть, без нанесення якихось помічених ударів (за показаннями ОСОБА_14 ), не впливають на правильність висновку суду, зважаючи на те, що все перелічені свідки зазначали суду про те, що вони відволікалися та не в повному обсязі спостерігали за тим, що відбувалося.
Проаналізувавши вищевказану сукупність досліджених доказів, суд критично оцінює показання обвинуваченого, який зазначив на свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки такі показання суперечать встановленим судом на підставі достовірних та перевірених доказів обставинам справи. Показання обвинуваченого судом розцінюються як його спроба ввести суд в оману, внаслідок чого уникнути відповідальності за вчинення кримінально-караного діяння.
На підставі викладеного, згідно встановлених обставин справи дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 122 ч. 1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Потерпілою у справі було заявлено позов до обвинуваченого про стягнення спричиненої злочином матеріальної шкоди в розмірі 1653 гривень та моральної шкоди в розмірі 50000 гривень.
Спричинення через злочинні дії обвинуваченого матеріальної шкоди потерпілій знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, а розмір такої шкоди знайшов своє підтвердження достовірними дослідженими судом доказами саме в сумі 1651,12 гривень, через що цивільний позов в названій частині підлягає частковому задоволенню.
Крім того, частина 2 ст. 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає в фізичному болі та стражданнях, отриманих особою внаслідок спричиненої шкоди її здоров'ю, а також пошкодженням або знищенням її майна.
Факт душевних страждань, заподіяних потерпілій внаслідок отриманих через злочинні дії обвинуваченого тілесних ушкоджень, не викликає у суду сумніву та відповідно до змісту ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Беручи до уваги обставини справи, сукупність отриманих тілесних ушкоджень, суд вважає, що розумним та виправданим є розмір компенсації моральної шкоди у сумі 7000 гривень, через що цивільний позов підлягає часткову задоволенню.
При цьому суд враховує, що посилання потерпілої на переривання її вагітності внаслідок злочинних дій обвинуваченого є надуманими, бо не підтверджуються дослідженими у справі доказами.
Крім того, суду не було надано і достовірних та переконливих доказів вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп'яніння, оскільки посилання про це свідків суд не може покласти в основу свого вироку без належно встановленого документально підтвердженого факту сп'яніння ОСОБА_4 .
Отже, судом не встановлено обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який закон відносить до категорії злочинів середньої тяжкості, бере до уваги фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки злочину - розвиток у потерпілої глухоти 1-2 ступеня, суд враховує і особу винного, склад його сім'ї та стан здоров'я: ОСОБА_4 раніше не судимий, неодружений, не інвалід, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. Суд при цьому також враховує і суб'єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінально-караного діяння - критики до вчиненого не має.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, але на мінімально передбачений санкцією ч.1 ст. 122 КК України строк.
При цьому суд при призначенні вказаного покарання, враховуючи і встановлену тяжкість названого злочину, і перераховані позитивні відомості про особу винного та конкретні обставини справи, дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тобто про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
На думку суду, покарання, що призначається, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, тобто досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Зважаючи на те, що у справі відсутні обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено підстав для застосування при призначенні покарання положень ст. 69 КК України, як і не встановлено підстав для звільнення обвинуваченого від покарання.
Обвинуваченому у кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався.
Під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу не надійшло.
Оскільки дані про розмір витрат на залучення експертів, та виконану роботу експертів, що не є їх службовим обов'язком, відсутні, питання про процесуальні витрати судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої інспекції.
Позов ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 1651,12 гривень в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 7000 гривень в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку обвинувачений та прокурор мають право отримати в суді негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1