Справа № 513/1239/14-ц
Провадження № 2/513/500/14
Саратський районний суд Одеської області
29 жовтня 2014 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., при секретарі Златіній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору Сергіївська сільська рада Саратського району Одеської області, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на будинок,
у серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому зазначив, що він уклав з нею договір купівлі-продажу належного їй житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1. У вересні 2013 року він сплатив ОСОБА_2 30000 гривень, що підтверджується її власноручною розпискою. Після укладання договору відповідачка передала йому ключі від будинку та він разом зі своєю родиною став проживати в цьому будинку.
Однак, відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Посилаючись на ці обставини, позивач просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнати за ним право власності на вищезазначений житловий будинок.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.
Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечувала.
Позивач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання 29 жовтня 2014 року не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Відповідачка, яку належним чином повідомили про день та час розгляду справи, до суду не з'явилась, від неї надійшла заява про визнання позову та про розгляд справи за її відсутності.
Представник Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Заслухавши пояснення позивача та третьої особи ОСОБА_3, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Частина 4 ст.174 ЦПК України встановлює, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частина 1 ст. 328 ЦПК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів», яким частину третю статті 640 ЦК викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а зі статті 657 ЦК виключено слова «та державної реєстрації».
Тобто статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
З 01 січня 2013 року не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше, а право на нерухоме майно та його обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Таким чином, із зазначеної дати скасовується обов'язок здійснювати державну реєстрацію відповідного договору купівлі-продажу після його нотаріального посвідчення.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 21 травня 2009 року за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав її батькові ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с.13-15).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23426072 від 28 липня 2009 року відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.16).
Як убачається з технічного паспорту, дійсна вартість зазначеного житлового будинку становить 33 811 гривень (а.с.8-11).
1 вересня 2013 року відповідачка ОСОБА_2 в простій письмовій формі уклала з позивачем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. На виконання умов договору позивач сплатив відповідачці 30000 гривень, що підтверджується її розпискою ( а.с.7)
Згідно свідоцтва про шлюб позивач ОСОБА_1 з 27 жовтня 2001 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.42), яка погодилась на укладання ОСОБА_1 зазначеного договору купівлі-продажу з ОСОБА_2
Довідки Сергіївської сільської ради та витяг з погосподарської книги Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області підтверджують, що після укладання договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_3 та двома дітьми проживає і зареєстрований у спірному будинку (а.с.18, 29-30). Відповідачка знялась з реєстрації за вищевказаною адресою і виїхала на постійне місце проживання в с.Парутине Очаківського району Миколаївської області (а.с.28).
15 вересня 2013 року позивач надіслав відповідачці листа, в якому запропонував їй прибути до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору (а.с.39). Однак, відповідачка від нотаріального посвідчення договору ухиляється.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 01 вересня 2013 року домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку з господарськими спорудами під АДРЕСА_1; відповідачка отримала від позивача 30000 гривень за вказаний будинок, передала вказаний будинок позивачеві, який разом з членами своєї сім'ї оселився у спірному будинку. Однак, відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору-купівлі продажу.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.3-8, 10,11, 212-215 ЦПК України, ч.1 ст.328, ч.3 ст.334, ч.2 ст.220, ст.655, ч.3 ст.340, ст.657 ЦК України, суд
позов задовольнити. Визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, укладений 01 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок з господарськими спорудами під номером АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А. І. Бучацька