16 жовтня 2014 р. Справа № 21698/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. А.;
представника відповідача - Коритнюк В. О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеукртранс» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення, -
22 листопада 2010 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеукртранс» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 000882344/0/23-318 від 11 листопада 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відсутність підтвердження щодо усіх постачальників у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 000882344/0/23-318 від 11 листопада 2010 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Рівнеукртранс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 10110,00 грн., та за серпень 2010 року на 14130,00 грн.
Зазначену постанову мотивовано тим, що порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Рівне, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачем було сформовано податковий кредит в тому числі за рахунок віднесення до його складу податку на додану вартість, сплаченого в ціні нафтопродуктів, придбаних через посередника - ПП "Ніка-ойл", яке в свою чергу придбавало нафтопродукти у ТзОВ "Лек-Оіл", яке за даними системи автоматизованого співставлення, звітності з ПДВ за відповідний період не подало і щодо якого в ДПІ за місцем його реєстрації значиться стан: «до відома».
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що 02 листопада 2010 року ДПІ у м. Рівне оформлено акт № 1729/1344/23-300/25318045 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рівнеукртранс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень та серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період травня, червня, липня 2010 року.
Актом перевірки констатовано, що частина заявленого ТзОВ "Рівнеукртранс" по декларації за липень 2010 року бюджетного відшкодування в сумі 10110,00 грн. виникла за рахунок від'ємного значення попереднього періоду червня 2010 року. Досліджуючи підстави включення до складу бюджетного відшкодування даного періоду від'ємного значення попереднього періоду, податковим органом констатовано, що у червні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено в тому числі податок на додану вартість, сплачений в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-ойл", де загальна сума поставки 71711,22 грн., сума ПДВ 11951,87 грн., а сума оплаченого в цьому періоді товару 50500,00 грн. ПП "Ніка-ойл" на лист податкового щодо проведення зустрічної перевірки, підтвердило правові відносини з ТОВ "Рівнеукртранс". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом при опрацюванні бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ПП "Ніка-ойл" придбало дизпаливо у ТзОВ "Лек-Оіл", яке, в свою чергу, зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва, вид діяльності оптова торгівля паливом, стан платника «32» - фактична адреса не встановлена, декларація за червень 2010 року, подана ТзОВ "Лек-Оіл" до ДПІ у Печерському районі м. Києва не визнана як податкова звітність.
Аналогічним чином, актом перевірки констатовано, що частина заявленого ТзОВ "Рівнеукртранс" по декларації за серпень 2010 року бюджетного відшкодування в сумі 14130 грн. виникла за рахунок від'ємного значення попереднього періоду липня 2010 року. Досліджуючи підстави включення до складу бюджетного відшкодування даного періоду від'ємного значення попереднього періоду, податковим органом констатовано, що у липні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено в тому числі податок на додану вартість, сплачений в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-ойл", де загальна сума поставки 67085,35 грн., сума ПДВ 11180,89 грн., а сума оплаченого в цьому періоді товару з урахуванням кредиторської заборгованості становить 82000,00 грн. ПП "Ніка-ойл" на лист податкового щодо проведення зустрічної перевірки, підтвердило правові відносини з ТОВ "Рівнеукртранс". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом при опрацюванні бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ПП "Ніка-ойл" придбало дизпаливо у ТзОВ "Лек-Оіл", яке, в свою чергу, зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва, вид діяльності оптова торгівля паливом, стан платника «32» - фактична адреса не встановлена, декларація за липень 2010 року, подана ТОВ "Лек-Оіл" до ДПІ у Печерському районі м. Києва не визнана як податкова звітність. Відповідно, податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у червні суми ПДВ 11952 грн. і, відповідно, про безпідставне включення до складу бюджетного відшкодування частини залишку від ємного значення, фактично сплаченої постачальнику - 14130 грн.
На підставі висновків про завищення відповідачем сум бюджетного відшкодування, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000882344/0/23-318 від 11 листопада 2010 року, згідно з яким ТзОВ "Рівнеукртранс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на 10110,00 грн. та за серпень 2010 року на 14130,00 грн.
Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
В свою чергу, згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками дизельного пального позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, реквізити. Безпосередній контрагент позивача ПП "Ніка-ойл" було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ним податкових накладних, вважається підтвердженим. Згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, розбіжностей у звітності позивача та вказаного постачальника не встановлено. Більше того, за зустрічними перевірками контрагента позивача - ПП "Ніка-ойл", підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ "Рівнеукртранс".
Закон України "Про податок на додану вартість" року не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару, аж до виробника. Таким чином, та обставина, що звітність попереднього у ланцюгу постачання товару постачальника з якихось обставин прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише «до відома», і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість безпосередньому постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування від ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якість контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками дизельного пального у ланцюгу постачання сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньому контрагенту в ціні товару.
Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в справі № 2а-55551/10/1770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей
Ухвалу складено в повному обсязі 21 жовтня 2014 року.