16 жовтня 2014 року Справа № 36613/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, -
09 вересня 2010 року Виноградівським районним судом Закарпатської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_2 до Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - Виноградівський РВ) про визнання протиправним і скасування наказу начальника Виноградівського РВ № 108 від 03 квітня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2»; визнання протиправним і скасування п. 3 наказу начальника Виноградівського РВ № 182 від 30 червня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області»; визнання протиправним і скасування наказу в. о. начальника Виноградівського РВ № 240 від 07 серпня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2»; зобов'язання начальника Виноградівського РВ оголосити рішення про скасування наказів, яке набрало законної сили, на загальних зборах всього особового складу Виноградівського РВ в присутності позивача.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснено з численними порушеннями Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року позов задоволено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Крім того, позивачем не пропущено встановлений ст. 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України тримісячний строк оскарження.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Виноградівським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що факт вчинення дисциплінарних проступків встановлено висновками службових розслідувань. Також судом першої інстанції невірно встановлено обставини щодо строку оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули , про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції чинній на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження в справі) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України (в редакції чинній на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження в справі) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України (в редакції чинній на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження в справі) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Частиною 1 ст. 18 КАС України (в редакції чинній на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження в справі), визначено перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
Згідно із ч. 2 ст. 18 КАС України (в редакції чинній на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження в справі) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідачем у даному спорі є Виноградівський РВ.
Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого указом Президента України № 1138/2000 від 17 жовтня 2000 року (чинного на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження в справі), Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого указом Президента України № 1138/2000 від 17 жовтня 2000 року (чинного на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження в справі), МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управління МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, районні, районні у містах, міські управління і відділи, а також підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.
З наведеного, на думку суду апеляційної інстанції випливає, що відповідач є органом державної влади.
Отже, виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 ст. 18 КАС України (в редакції чинній на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження в справі) та враховуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що даний спір предметно підсудний окружному адміністративному суду.
Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України (в редакції чинній на момент отримання судом першої інстанції позовної заяви), позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Судом першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі вищенаведеного не враховано, внаслідок чого розглянуто справу з порушенням правил предметної підсудності.
В свою чергу таке порушення означає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, а тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 5 КАС України, якою передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Встановлено, що предметом спору є накази відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності: № 108 від 03 квітня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2»; № 182 від 30 червня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області» в частині п. 3; № 240 від 07 серпня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2».
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Відповідно до частини 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Крім того, ч. 3 ст. 99 КАС України було встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, перебіг місячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30 липня 2010 року.
Оскільки до 30 липня 2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до одного місяця і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року).
Виходячи з принципу юридичної визначеності, суд апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак аналіз змісту ст. 21 Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України не дає підстав вважати, що даною нормою встановлено строки звернення до адміністративного суду, а тому така не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України встановлено строк оскарження дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника.
Позивачем зазначено, що про існування оскаржуваних наказів йому стало відомо після отримання 10 червня 2010 року листа Виноградівського РВ № 4697 від 04 червня 2010 року.
Поряд з цим, на звороті долученої до матеріалів справи копії наказу в. о. начальника Виноградівського РВ № 240 від 07 серпня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2» наявний запис «Ознайомлений ОСОБА_2, підпис, 14.08.09 р.».
Тобто, твердження позивача про те, що про існування наказу в. о. начальника Виноградівського РВ № 240 від 07 серпня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2» йому стало відомо 10 червня 2010 року спростовується матеріалами справи.
Інші копії долучених до матеріалів справи наказів не містять відомостей, що дають змогу спростувати твердження позивача щодо часу коли йому стало відомо про існування таких.
Так, зворот копії наказу начальника Виноградівського РВ № 108 від 03 квітня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2» містить лише запис «Ознайомлений ДІМ ОСОБА_2, підпис» та не містить дати вчинення такого запису.
Долучена до матеріалів справи копія аркуша, на якій зокрема вчинено запис «Ознайомлений: ДІМ ОСОБА_2, підпис, 10.02.2010 р.» не дає змоги констатувати, що такий запис стосується саме наказу начальника Виноградівського РВ № 182 від 30 червня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області».
Таким чином, оскарження позивачем наказу в. о. начальника Виноградівського РВ № 240 від 07 серпня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2» здійснено із пропуском річного строку звернення до суду.
Частиною 2 ст. 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом апеляційної інстанції не встановлено.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.
Отже, виходячи із обставин справи та із змісту ст. ст. 99, 100 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 до Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів слід залишити без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу в. о. начальника Виноградівського РВ № 240 від 07 серпня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснивши перевірку наказу начальника Виноградівського РВ № 108 від 03 квітня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2» та наказу начальника Виноградівського РВ № 182 від 30 червня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області» на предмет відповідності таких вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» № 3460-IV від 22 лютого 2006 року.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно із ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Види дисциплінарних стягнень визначено ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Так, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень врегульовано ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що недотримання порядку накладення дисциплінарних стягнень встановленого Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України є порушенням законних прав та інтересів працівника таких органів.
На думку суду апеляційної інстанції, оскаржувані накази начальника Виноградівського РВ № 108 від 03 квітня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2» та № 182 від 30 червня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області» не відповідають вимогам ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині положення про необхідність врахування тяжкості проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо при визначенні дисциплінарного стягнення.
Свідченням цього, на думку суду апеляційної інстанції є невідображення таких відомостей як в оскаржуваних наказах, так і висновках службового розслідування на підставі яких такі накази прийнято.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що неможливість застосування іншого виду дисциплінарного стягнення має бути мотивованою.
Таким чином, накази начальника Виноградівського РВ № 108 від 03 квітня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2» та № 182 від 30 червня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області» не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України - прийняті необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання начальника Виноградівського РВ оголосити рішення про скасування наказів, яке набрало законної сили, на загальних зборах всього особового складу Виноградівського РВ в присутності позивача, то, на думку суду апеляційної інстанції, в задоволенні такої слід відмовити зважаючи на відсутність правових підстав.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 18, 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, 158-163, 195, 197, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - задовольнити частково.
Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року в справі № 2а-439/10 - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів залишити без розгляду в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в. о. начальника Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 240 від 07 серпня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2».
В решті позовних вимог адміністративний позов ОСОБА_2 до Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 108 від 03 квітня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного інспектора СДІМ Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_2».
Визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу начальника Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 182 від 30 червня 2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського РВ ГУМВС України в Закарпатській області».
В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання начальника Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області оголосити рішення про скасування наказів, яке набрало законної сили, на загальних зборах всього особового складу Виноградівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в присутності позивача - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р. В. Кухтей