Справа: № 826/6697/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
28 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Ковтун І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0020150226 від 08 травня 2014 року, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0020150226 від 08 травня 2014 року - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 07 квітня 2014 року по 17 квітня 2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Каховка Протеїн Агро" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2012 року, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року.
Результати перевірки оформлено актом від 17 квітня 2014 року № 87/26-59-15-02-27.
У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ "Каховка Протеїн Агро" вимог п. 187.1 статті 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку і виправленням самостійно виявлених помилок) за листопад 2012 року в сумі 1 1941 11,00 грн., за березень 2013 року в сумі 485 381,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 387 503,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 2 778 750,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 08 травня 2014 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0020150226, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 845 745,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) 2 422 872,50 грн.
Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з такими контрагентами: ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Агроюг і К", ТОВ "Кий Агро", ТОВ "Айсберг Прайм".
Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання експедиційних послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Кий Агро" укладено договори поставки: № 105 ПС/12 від 26 грудня 2012 року, № 102 ПС/12 від 2626 грудня 2012 року, № 18 пс/13 від 15 березня 2013 року, які є аналогічні за своїм змістом та предметом. Відповідно до цих договорів, їх предметом є продаж сої урожаю 2012, кількість, якість та ціна якого, визначаються у Додатках, які є невід'ємною частиною договору.
Між тим, з аналізу вказаних договорів та додатків до них випливає, що первинною документацією, яка мала буди складена при виконанні договорів постачання, є товарно-транспортні (залізничні) накладні, сертифікати про наявність токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та радіонуклідів, видаткові накладні, акти приймання-передачі на кожну партію поставки товару, податкові накладні.
Натомість, на підтвердження правовідносин з цим контрагентом позивачем надані лише договори поставки, складені до них додатки, рахунки на оплату, видаткові накладними та податкові накладні.
Крім того, в підтвердження відправлення товару (сої) позивачу, останнім надано накладні, з яких вбачається, що відправником сої є ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро», яка знаходиться в Черкаській області, м. Черкаси, вул. Ватутіна, буд. 12/7, станція Дунаївці та Богданівці (Хмельницька обл.), проте, згідно умов договору, товар повинен поставити саме ТОВ "Кий Агро". Жодних зауважень з цього приводу позивачем не зазначено, пояснень не надано.
Також, між позивачем та ТОВ "Агроюг і К" було укладено договір поставки № 102 ПС/13 від 30 вересня 2013 року. Відповідно до договору поставки його предметом є продаж (поставка) сої урожаю 2013, кількість, якість та ціна якого, визначаються у Додатках, які є невід'ємною частиною договору.
З аналізу вказаного договору та додатків до них випливає, що первинною документацією, яка мала буди складена при виконанні договорів постачання, є товарно-транспортні (залізничні) накладні, сертифікати про наявність токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та радіонуклідів, видаткові накладні, Акти прибуткової ТТН, податкові накладні.
На підтвердження правовідносин з цим контрагентом позивачем надано договір поставки з додатками, рахунки на оплату, видаткові накладними та податкові накладні.
Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.
Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.
Між тим, в наданих товарно-транспортних накладних відсутні підписи водіїв та містяться не повна інформації в графах: «Пункт навантаження» та «Пункт розвантаження», а саме зазначено назву населеного пункту або назву Товариства, а в деяких взагалі відсутня інформація де повинні розвантажити товар в графі: «Пункт розвантаження».
На підтвердження правовідносин з ТОВ "Айсберг Прайм" позивачем надано суду договори поставки: № 164 ПС/13 від 20 листопада 2013 року, № 167 ПС/13 від 25 листопада 2013 року, які є аналогічні за своїм змістом та предметом, складені до них додатки, рахунки на оплату, видаткові накладні та податкові накладні.
З аналізу вказаних договорів та додатків до них випливає, що первинною документацією, яка мала буди складена на виконання зазначених договорів, є товарно-транспортні (залізничні) накладні, сертифікати про наявність токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та радіонуклідів, видаткові накладні, акти приймання-передачі на кожну партію поставки товару, податкові накладні.
В наданих рахунках-фактурах відсутні ініціали (П.І.Б.), ким було виписані дані рахунки, в товарно-транспортних накладних містяться не повна інформації в графі: «Пункт навантаження», а саме, зазначено назву населеного пункту, а повна адреса відсутня, також відсутня інформація посада, П.І.Б., штам, ким було прийнято товар, відсутні дані про осіб, які передавали товар.
З аналізу наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що договорами поставки товару передбачено, що товар приймається уповноваженою особою, повноваження якої підтверджені довіреністю, яка відповідає встановленому чинним законодавством зразку, однак позивачем не було надано довіреностей на підтвердження повноважень особи що підписала видаткові накладні (акти приймання-передачі товару).
Крім того, позивачем у ТОВ «Техно-торг» у 2012 році було придбано ноутбук та аксесуари до нього на суму 15 373,60 грн., в підтвердження чого надано видаткову накладну №28982 від 03 жовтня 2012 року, податкову накладну від 02 жовтня 2012 року та рахунок - фактуру №СФ-0028982 від 01 жовтня 2012 року.
Суд першої інстанції зазначає, що наявність платіжних доручень в справі не підтверджує оплату за придбаний товар, підтвердженням є банківські виписки, також, позивачем не надано доказів, які б підтверджують поставлення ноутбука на баланс, з чим погоджується апеляційний суд.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань за договорами поставки.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Агроюг і К", ТОВ "Кий Агро", ТОВ "Айсберг Прайм", а також доказів використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про порушення ТОВ "Каховка Протеїн Агро" вимог ПК України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Агроюг і К", ТОВ "Кий Агро", ТОВ "Айсберг Прайм" законним та обґрунтованим.
А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві визнається судом правомірним.
Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.