Справа: № 757/16693/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Матійчук Г.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
28 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 Пінхусовичв до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, Пенсійного фонду України третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії, -
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, Пенсійного фонду України третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в 1996 році виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.
Починаючи з 1989 року ОСОБА_3 Центральним райсоцзабезом м. Сімферополя призначено пенсію за віком.
26 грудня 2013 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 направив до УПФ України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим заяву щодо поновлення виплати пенсії.
08 січня 2014 року листом № 1/М-08 відмовлено у поновленні виплати пенсії та представнику позивача ОСОБА_4 повідомлено, що ОСОБА_3 може звернутися до УПФ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим із заявою про поновлення пенсії, надавши відповідні документи.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернулась до суду за даним адміністративним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 вказаного Закону передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.
Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 2 ч. 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 статті 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на зазначене, положення п. 2 ч. 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втратили чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.
Відповідно до ч. 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Виходячи із правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Зазначена позиція неодноразово висвітлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема в рішеннях від 12 лютого 2013 року № К/9991/54895/12, від 06 червня 2013 року № К/9991/51100/12 та від 20 лютого 2013 року № К/9991/49491/12.
Між тим, як зазначалося вище, представник позивача звернувся із заявою щодо поновлення виплати пенсії до УПФ України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, що на даний час являється анексованою територією України.
Постановою Правління Пенсійного фонду України «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» від 07 липня 2014 року № 13-4, прийнятою на виконання пунктів 9, 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384, пункту 2 Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234, правління Пенсійного фонду України, встановлено, що органами, що здійснюють пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя є управління Пенсійного фонду України в Генічеському, Каланчацькому, Новотроїцькому та Чаплинському районах Херсонської області - щодо осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З наведеного вбачаються правомірними висновки суду першої інстанції, що звернення ОСОБА_3 до УПФ України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим для вирішення питання стосовно поновлення раніше призначеної пенсії вчинено у спосіб та в порядку, що не встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи зазначене, обґрунтованим є рішення суду першої про відмову в задоволенні даного адміністративного позову по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.