Справа: № 2а/2370/3316/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
28 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанов та стягнення коштів, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанов та стягнення коштів - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 лютого 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородськму районі Черкаської області була винесена вимога про сплату боргу № Ф-259, якою зобов'язано позивача сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків в розмірі 1540,80 грн.
01 липня 2011 року на підставі заяви Управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородськму районі Черкаської області та вимоги від 01 лютого 2011 року № Ф-259, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції Крикун С.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано час для його добровільного виконання - до 08 липня 2011 року.
У зв'язку з невиконанням боржником вимоги у добровільному порядку державним виконавцем постановою від 13 жовтня 2011 року в порядку ч. 3 статі 68 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено проведення щомісячного утримання в розмірі 20% з доходів боржника до погашення заборгованості. Крім того, 13 жовтня 2011 року державним виконавцем винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 154 грн. 08 коп. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 44 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративними позовом.
Згідно п. 1 ч. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
У відповідності до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» - примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 8 ч. 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно ч. 3 Розділу VIІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону - з дня набрання ним чинності платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Розділом VIІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У відповідності до ч. 5 вказаної статті Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Оскільки, вимога від 28 березня 2011 року № Ф-562-у винесена Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на виконання повноважень, передбачених статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», то вона є виконавчим документом, що підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
Отже, вимога про сплату боргу, у відповідності ч. 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 8 ч. 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом та підлягає виконанню органом державної виконавчої служби.
Дії державного виконавця оскаржувалися позивачем у судовому порядку. Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року по справі № 2а/2370/1212/2012 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року змінено в частині мотивації та обґрунтування норм матеріального права, які належить застосувати за даних спірних відносин. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили.
Відповідно до статті 255 КАС України - постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з повним фактичним виконанням вимог виконавчого документа 01 серпня 2012 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимога про сплату боргу від 01 лютого 2011 року № 259 є виконавчим документом, подана на примусове виконання до відповідача повноважним органом Пенсійного фонду та відповідає вимогам, передбаченим статтею Закону України «Про виконавче провадження», а отже дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції щодо виконання рішення органу державної влади вчинені правомірно, у межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом.
Таким чином, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.