Справа № 629/3667/14-ц
Номер провадження 2/629/1142/14
Р I Ш Е Н Н Я
27.10.2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Каращука Т.О., за участю секретаря судових засідань - Литвинової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі представника позивача Сафіра Федора Олеговича до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -
Позивач звернувся до суду 21 серпня 2014 року з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та просить суд стягнути з відповідача по справі на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 210 грн. 88 копійок та судові витрати.
Представник позивача Кобзар С.І. підтримав заявлені позовні вимоги, вказавши, що відповідач отримала кредит 3300,00 грн., який повинна була погашати рівними частками один раз на місяць на протязі 12 місяців, відповідач з моменту укладення договору останній раз 29.02.2008 року внесла платіж у розмірі 600 грн., укладаючи кредитний договір, сторони не обумовлювали збільшення позовної давності.
Відповідач позов не визнала, просила застосувати до вимог позивача загальну позовну давність, а також вказала, що позивач не надав доказів, щодо укладення між нею та Банком письмового договору, а також доказів того, що Банк перерахував кредитні кошти у сумі 3300,00 грн. на кредитну картку, та прохала відмовити в позові в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи позовної заяви, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 29.12.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідач уклали договір № б/н, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.
За пунктом 8.6. умов і правил при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж 130 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф 500 грн. + 5% від суми позову.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Право на позов про стягнення штрафу виникає на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
За таких обставин включення для обрахування штрафів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Як було встановлено в судовому засіданні, відповідачу позивачем видавалася платіжна картка, згідно до ксерокопії заяви (а.с.№11) на суму 250,00, валюта в якій видавався кредит не визначена. Кредит відповідач повинна була погашати рівними щомісячними платежами на протязі 12 місяців. Останній платіж з моменту видачі картки відповідач здійснила 29.02.2008 року.
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором в розмірі 11210,88 грн. - 21.08.2014 року, тобто поза межами загальної позовної давності. Сторони письмово у договорі не обумовлювали збільшення позовної давності.
Позивачу про невнесення відповідачем чергового платежу було відомо кожного наступного місяця, однак представником позивача не надано доказів на підтвердження факту визнання відповідачем заборгованості перед банком по сплаті кредиту та дачу ними згоди на його погашення за межами позовної давності.
В силу ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, відповідно до ст. 205-207 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. В судовому засіданні представник позивача не надав доказів щодо укладення між відповідачем ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» письмового договору та посилався на заяву про видачу кредитної картки і загальні умови та правила надання банківських послуг.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 253, 256-258, 261, 266, 267, 509, 530, 536, 549, 610, 626, 629, 631, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд -
В позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий
у судовому засіданні
суддя: Т.О.Каращук