Справа № 346/3802/14-ц
24 жовтня 2014 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю: секретаря Томин О.А.
позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньовербізької сільської ради Коломийського району про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
в обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що житловий будинок в АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_2. З 1983 року позивачка також проживала у вказаному будинку, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах із сином ОСОБА_2 - ОСОБА_3 В 1997 році останній помер, і позивачка повернулась проживати до попереднього місця свого проживання в будинок, що в АДРЕСА_2, Коломийського району. Однак, вона, враховуючи похилий вік ОСОБА_2, яка проживала сама, була одинокою, продовжувала допомагати останній, здійснювала догляд за її будинком, обробляла земельну ділянку. ОСОБА_2 визнавала позивачку своєю невісткою, у них були приязні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. З початку 2002 року позивачка знову перейшла проживати в будинок померлої та проживає там по даний час. Таким чином, позивачка вважає, що вона, починаючи з 2002 року, тобто більше 10 років, відкрито, добросовісно та безперервно володіє цим будинком. Тому вона, посилаючись на ст. 344 ЦК України, просить визнати за нею право власності на вказаний будинок за набувальною давністю.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, та просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 02.10.2014 року сільський голова с.Верхній Вербіж В.Андрійчук звернувся до суду із письмовою заявою, в якій зазначає, що позовні вимоги відповідач визнає, а справу просить розглядати без участі представника ради.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи, і, оцінюючи досліджені докази в сукупності, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Судом також встановлено, що згідно з копією запису акта про смерть №14, вчиненого 18.09.2001 року Верхньовербізькою сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначеному селі (а.с.27).
Згідно з довідкою №247, виданою Верхньовербізькою сільською радою Коломийського
району 29.05.2014 року, померлій ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1. Дане господарство належало до робітничого двору. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в зазначеному будинку була зареєстрована одна. Після смерті ОСОБА_2 догляд за будинком здійснює ОСОБА_1, проводить його ремонт, обробляє земельні ділянки, сплачує податкові та інші платежі. Заповіт від імені померлої ОСОБА_2 виконкомом вказаної сільської ради не посвідчувався (а.с.10).
Згідно з копією акту, складеного 03.07.2014 року комісією Верхньовербізької сільської ради, ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2, однак, з 2002 року по даний час вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1. Даний факт підтверджують сусіди позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9).
Судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої ОКП "Коломийське МБТІ", згідно з архівними даними станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності №496, виданого виконкомом Верхньовербізької сільської ради згідно з рішенням №13 від 30.03.1999 року (а.с.11).
Згідно з копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виданого ОКП "Коломийське МБТІ" 12.06.2014 року, інвентаризаційна вартість спірного будинку становить 9 158 грн., рік побудови будинку - 1948, загальна площа будинку становить 29,5 кв.м., житлова - 17,7 кв.м. (а.с.5-8).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до положень ч.2 ст. 328 вказаного Кодексу право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до правил ч.4 цієї статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, враховуючи, що діючий ЦК України набрав чинності з 01.01.2004 року (п. 1. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), то норми ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01.01.2001 року.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав» від 07.02.2014 року №5 при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Відповідно до положень п.11 вказаної постанови, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що позивачка з 2002 року, тобто більше 10 років, відкрито, добросовісно та безперервно володіє спірним будинком. Отже, суд приходить до висновку про наявність умов та підстав, передбачених ст.344 ЦК України. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, ст.ст.16, 328, 344 ЦК України та, керуючись ст.ст.213-215, 294 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, уродженкою смт. Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області, зареєстрованою в АДРЕСА_2, право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 29,5 кв. м, житловою площею 17,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, - протягом 10 днів з часу отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2014 року.
Суддя Калинюк О. П.