Справа № 344/13302/14-ц
Провадження № 2/344/4408/14
21 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Кушнір М.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що 02.03.2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міського управління юстиції зареєструвала шлюб з відповідачем. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Протягом останніх кількох років спільного сімейного життя між сторонами постійно виникали непорозуміння, оскільки, кожний із подружжя мав різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Більше чотирьох років подружжя разом не проживає, спільного господарства не веде. Спору щодо поділу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя немає. Вважає, що шлюб існує лише формально, шлюбні відносини вони не підтримують, а тому, примирення та збереження їхньої сім"ї є не можливим. Просила шлюб розірвати, малолітнього сина ОСОБА_3 залишити на проживання з нею, прізвище при реєстрації розірвання шлюбу залишити "ОСОБА_1".
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, просив задоволити.
Позивачка в судове засідання не з"явилась, подала до суду нотаріально посвідчену заяву від 01.10.2014 року відповідно до якої просила розгляд справи проводити без її участі, позов задоволити, розірвати укладений 02.03.2002 року між нею та відповідачем шлюб, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати разом з нею (а.с.27).
Відповідач в судове засідання не з'явився, 01.10.2014 року подав до суду заяву, з якої вбачається, що він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 23).нал
Беручи до уваги пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_1 сторони 02.03.2002 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено запис в Книзі реєстрації актів про одруження за № 250 (а.с. 4). Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
В судовому засіданні встановлено, що сторони не підтримують сімейних стосунків, шлюб їх існує формально, позивачка миритися не бажає, стверджує, що збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам їхнього малолітнього сина. Тому такий шлюб зберігати не доцільно. Крім цього, сторони в добровільному порядку узгодили питання щодо визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу з матір"ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки, сторони не підтримують шлюбні відносини, їхній шлюб існує формально, сторони добровільно узгодили питання щодо проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 02.03.2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено запис в Книзі реєстрації актів про одруження за № 250 слід розірвати.
На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 02.03.2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено запис в Книзі реєстрації актів про одруження за № 250 - розірвати.
Малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на проживання з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2
Прізвище позивачки ОСОБА_1 при реєстрації розірвання шлюбу на дошлюбне не змінювати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Пастернак І.А.