Справа №: 400/1126/14-к
Провадження № 1-кп/400/101/14
29 жовтня 2014 рокусмт. Петрове
Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі:
Головуючого судді- ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
та обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петрове кримінальне
провадження №12014120260000252 по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луганка Петрівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , не судимого
- за підозрою у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.2 ст.15,
ч. 3 ст.185 КК України, -
Що 30.05.2014 року, близько 19:00 години, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , маючи єдиний злочинний умисел на вчинення крадіжки чужого майна, прибули на охоронювану територію МТФ СВК «Агрофірми Маріампольська», яка розташована в с. Луганка Петрівського району Кіровоградської області. Впевнившись, що будуть непомічені охоронцем та сторонніми особами, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою власної наживи за рахунок вчинення крадіжки чужого майна,шляхом вільного доступу зайшли до приміщення бази № 18, де таємно зняли із завіс металеву хвіртку розміром 3,0х1,0(м), дана хвіртка являє собою конструкцію з металевих труб Ф 20мм, вартість якої, згідно висновку експерта № 81 від 18.06.2014 року складає 864,00 грн. та викрали металеву арматуру № 20, довжиною 2,0 метра вартість якої, згідно висновку експерта № 81 від 18.06.2014 року складає 21,32 грн., чим завдали СВК «Агрофірмі Маріампольська» матеріальну шкоду на загальну суму 885,32 гривень.
Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вийшли з бази та направилися в бік виходу з території МТФ СВК «Агрофірми Маріампольська». В цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 помітили охоронця, кинули викрадені металеві вироби та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.
Злочинні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у сховище, але злочин не було закінчено, з причин, що не залежали від його волі.
Потерпілим від кримінального правопорушення є СВК «Агрофірма Маріампольська», представником, якої визнано ОСОБА_6 .
Допитаний в судовому засіданні як обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та дав показання про те, що він разом з ОСОБА_5 з території ферми аг «Маріампольська» намагалися скоїти крадіжку металевих виробів, але коли побачили охоронця, то злякалися, кинули викрадене та втекли.
В скоєному він щиро кається.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
При встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення повністю доведена в судовому засіданні.
Злочинні дії Дзюбинського суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у сховище, але злочин не було закінчено, з причин, що не залежали від його волі.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з'явлення із зізнанням та відшкодування збитку.
Обставиною, що обтяжує вчинення злочину суд не вбачає.
Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином. Даний злочин не доведений до кінця, так як побачивши охоронця ОСОБА_4 залишив викрадене та втік. Але через деякий час усвідомивши, що він скоїв злочин з'явився із зізнанням.
Дані про особу обвинуваченого, що він позитивно характеризуються за місцем проживання, має постійне місце проживання, проживає разом з братом, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Також суд враховує молодий вік обвинуваченого та що він щиро розкаявся в скоєному.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Долю речових доказів та питання процесуальних витрат вирішити відповідно до вимог ст. 374 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 виним за ч.2 ст.15,ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по справі в сумі 65 (шістдесят п'ять) гривень 00 коп. за проведення експертизи.
Речові докази: металеву фіртку розміром 3х1 м. та металеву арматуру довжиною 2 м., діаметром 20 мм. залишити підприємству СВК «Агрофірми Маріампольська».
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Кіровоградської області через Петрівський районний суду Кіровоградської області, шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя Петрівського районного суду ОСОБА_7