Справа № 2-а-1493/12/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Мазурок О. В.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
22 жовтня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
при секретарі: Смілянцю Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому Хмельницької області про перерахунок пенсії , -
В лютому 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому про визнання перерахунку трудового стажу незаконним та зобов'язання здійснення перерахунку.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 01 серпня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Сторони в судове засідання не з'явились. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У відповідності з частиною 1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач отримує пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13.05.2005 року.
Загальний страховий стаж позивача, який врахований при призначенні пенсії, становить 40 років 11 місяців 25 днів.
До цього стажу, окрім іншого, відповідачем врахований стаж роботи з 25.01.1974 року по 24.09.1985 рік позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в таких районах відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» із застосуванням коефіцієнту 1,5.
Також, до цього стажу врахований час отримання позивачем допомоги по безробіттю у період з 09.07.1994 року по 08.04.1995 року, з 03.05.1999 року по 29.10.1999 року та з 16.11.1999 року по 13.05.2000 року.
Відповідач у відповідності до вимог ст. ст. 18, 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахував 24 дні як страховий стаж час роботи позивача у ПП "Горизонт" у квітні місяці 2005 року на підставі даних про сплату страхових внесків.
Позивач не погоджується з методикою нарахування страхового стажу, і вважає, що його загальний страховий стаж має бути 41 рік і 1 місяць: не донараховані 4 дня пільгового стажу роботи у районах Крайньої Півночі, 10 днів роботи в ПП "Горизонт", 18 днів стажу у період отримання допомоги по безробіттю та роботи з 01.04 по 01.06.2004 року та 17 днів у період роботи з 01.09.1963 року по 11.05.2005 року.
Колегія суддів не погоджується з доводами позивача про неправильне обрахування страхового стажу, так як такий обрахунок відповідачем здійснювався на підставі записів трудової книжки та відомостей персоніфікованого обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
За ч. 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, хоча повністю не обґрунтував своє рішення.
Відповідно до статті 200 КАС України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.