Справа № 367/8909/13-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.
Провадження № 22-ц/780/5389/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 46 23.10.2014
Іменем України
23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 5 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ірпінської міської ради Київської області та ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним рішень Ірпінської міської ради, визнання недійсним державного акту на землю та визнання недійсною мирової угоди, -
встановила:
ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом та свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до умов договору дарування від 10.12.1998 р. позивач є власником 38/100 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Крім позивача співвласниками будинку є ОСОБА_4, якій належить 27/100 частини цього ж будинку на підставі договору дарування від 03 листопада 1995 року, а 35/100 частини цього ж будинку належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1982 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2
23.10.2003 року між матір»ю позивача ОСОБА_6, ОСОБА_2 та невстановленою особою від імені ОСОБА_7 була підписана мирова угода, відповідно до якої вони поділили присадибну ділянку площею 1797 кв.м та зазначили, що у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переходить по 393 кв.м присадибної ділянки, а до ОСОБА_2 - 1000 кв.м. Крім того визначено мировою угодою спільне користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 11 кв.м цієї ж земельної ділянки.
Посилаючись на те, що на час укладання мирової угоди 23 жовтня 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вже не були власниками відповідних часток житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідо у 1998 р. та 1995 р. свої частки будинку подарували ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Крім того, ОСОБА_7 померла у віці 89 років ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
У жовтні 2003 року невідома особа, використавши підроблену мирову угоду, звернулась до відділу Держкомзему у м.Ірпені Київської області і здійснила незаконний розподіл земельної ділянки загальною площею 1797 кв.м .
Крім того, позивач зазначив, що рішенням Ірпінської міської ради від 04.12.2003р. №500-16-ХХІV ОСОБА_2 надавався дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а вже технічна документація розроблялась на дві окремі земельні ділянки площею 0,10 га та площею 0,0088 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується кадастровими планами. Вказує, що ОСОБА_2 не звертався із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0088 га. Рішенням Ірпінської міської ради від 27.04.2005 р. №1148-35- IV затверджена технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_2, конфігурація якої не відповідає фактичній конфігурації земельної ділянки, що зазначена в технічних планах від 10.07.1985 р. та 10.09.1998 р.
Частина земельної ділянки площею 0,10 га відповідач ОСОБА_2 розміщена таким чином, що приватизована за рахунок земель загального користування, тобто загального проїзду, що підтверджується зведеним планом земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 23.01.2012 р. Вказані порушення призводять до порушення права власності позивача на вільне користування земельною ділянкою, а саме в результаті затвердження технічної документації на земельну ділянку площею 0,10 га та площею 0,0088 га сарай «Б» опинився на межі суміжних земельних ділянок, та ОСОБА_2 було встановлено ворота зі свого двору, які відчиняються в сторону земельної ділянки позивача.
Крім того, позивач зазначає, що Ірпінська міська рада при винесенні рішення від 27.04.2005 р. не врахувала технічну документацію, а саме технічні паспорта від 10.09.1998 р. та 03.03.2006 р., мирову угоду. Також ОСОБА_2 при виготовленні державного акту було вчинено багато порушень, а саме будь яких погоджень меж з землекористувачем суміжної земельної ділянки не проводив та 15.02.2004 р. вніс неправдиві відомості до акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки. В державному акті зазначено, що земельна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_6 від точки Е до точки Ж, однак із зведеного плану земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка від точки Ж до середини земельної ділянки по лінії Е межує з земельною ділянкою ОСОБА_4, але остання взагалі не зазначена у переліку землекористувачів у державному акті ОСОБА_2 Також зазначає, що вся дозвільна документація для приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 готувалася щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а державний акт виданий щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку із вищенаведеним позивач просив визнати недійсною мирову угоду укладену 23.10.2003 р. між ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 щодо розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради 35 сесії IV скликання від 27.04.2005 р. №1148-35- IV «Про технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян» в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі безоплатно у власність земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку пл. 0,1088 га, яка розташована в АДРЕСА_1, серія ЯА №445548, виданий ОСОБА_2; стягнути із відповідачів судові витрати.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 5 серпня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові, мотивуючи тим, що при ухваленні рішення судом не враховано те, що позивач пропустив строк позовної даності, а крім того, посилався на те, що сам позивач передав йому вже підписану мирову угоду і він не був обізнаний про дійсних власників часток житлового будинку.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до умов договору дарування від 10.12.1998 року (а.с.8) ОСОБА_3 є власником 38/100 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_4, належить 27/100 частини цього ж будинку на підставі договору дарування від 03 листопада 1995 року (а.с.9-10), а 35/100 частини цього ж будинку належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1982 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Зазначені обставини також підтверджуються витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно до якого ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.12.1998 р. на праві приватної спільної часткової власності належить 38/100 частин будинку АДРЕСА_1 (а.с. 39).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 23.02.2010р., ОСОБА_3 належить 38/100 частин, ОСОБА_4 - 27/100 та ОСОБА_2 - 35/100 частин вказаного будинку (а.с. 17-21).
Також встановлено, що текст мирової угоди від 23.10.2003 року було підписано ОСОБА_6, ОСОБА_2 та невстановленою особою від імені ОСОБА_7. Із тексту мирової угоди вбачається, що вони поділили присадибну ділянку площею 1797 кв.м та зазначили, що у користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переходить по 393 кв.м присадибної ділянки, а до ОСОБА_2 - 1000 кв.м. Крім того визначено мировою угодою спільне користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 11 кв.м цієї ж земельної ділянки.
Відповідно до висновку експерта від 26.-5.2014 року №529/ВКЕ (а.с.189-192) підпис в оригіналі мирової угоди від 23.10.2003 року виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.
Із копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 89 років (а.с.146).
Рішенням Ірпінської міської ради від 04.12.2003р. №500-16-ХХІV ОСОБА_2 надавався дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а вже технічна документація розроблялась на дві окремі земельні ділянки площею 0,10 га та площею 0,0088 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується кадастровими планами.
Також встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради 35 сесії IV скликання від 27.04.2005 р. №1148-35- IV «Про технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян» ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. (а.с.12-16).
Встановлено, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0, 1088 га в АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА №445548 (а.с.37). ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0, 0193 га в АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №410434 (а.с. 38).
Актом встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 15.02.2004 р. в присутності представника суміжного землекористувача - ОСОБА_6, проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_2, а саме межі проходять по існуючій огорожі (а.с. 45).
Згідно із ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності та приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування тощо.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав застосувати строк позовної давності та з цих підстав відмовити у позові, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апелянт не надав суду належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що позивачу було достеменно відомо про порушення його прав ще у 2007 році.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Враховуючи зазначене вище, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини сторін, вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 5 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: