Справа № 380/1297/13-ц Головуючий у І інстанції Лісовенко П.І.
Провадження № 22-ц/780/5485/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 24 23.10.2014
Іменем України
23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -
У липні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 31 862грн. 35 коп. страхового відшкодування та судовий збір в сумі 318,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що з вини відповідача сталася ДТП, в результаті якої, було пошкоджено автомобіль Хонда, д.н.з. НОМЕР_1, що був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхове товариство "Гарантія" за договором добровільного страхування наземного транспорту №5-1956/09.047. Згідно страхового акту №НТ1331/09 власнику транспортного засобу Хонда здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 56 852грн. 35 коп. На момент ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта» за полісом №ВС/5633060, в якому визначений ліміт відповідальності страховика в сумі 25 500грн. та встановлена франшиза 510 грн.
Посилаючись на те, що страхова виплата за полісом обов'язкового страхування №ВС/5633060 є недостатньою для повного відшкодування шкоди, Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" просило зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати різницю між фактичним розміром та виплатою страхового відшкодування за полісом, що становить 31 862,35грн.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" страхове відшкодування в сумі 31 862 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят два) гривень 35 копійок, а також судовий збір в сумі 318 (триста вісімнадцять) гривень 62 копійок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, відмовити в задоволені заявлених позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує на те, що виплата страхового відшкодування позивачем була проведена з порушенням умов як договору страхування, так і норм чинного законодавства, яке регулює відносини, що виникають з договорів страхування. Страховий акт складений після закінчення дії договору страхування та після здійснення часткових виплат. Судом не враховано, що акт огляду пошкодженого транспортного засобу складений 13.09.2010 року, в той час як автомобіль вже було відремонтовано. Зазначив про відсутність у позивача права на стягнення шкоди в порядку регресу, а також про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства щодо відмови у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів та незастосуванні строку позовної давності, про що відповідачем було зазначено в запереченнях на позов.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2009 року ОСОБА_4 уклав з ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» договір № 5-1956/09.047 добровільного страхування наземного транспорту, а саме - автомобіля марки «Honda CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_1 2008 року випуску, сірого кольору (а.с. 5-7).
09 жовтня 2009 року у м. Києві по пр-ту Ватутіна о 14:30 год. відбулась ДТП за участю застрахованого автомобіля «Honda CR-V» реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до постанови судді Дніпровського районного суду Київської області від 01 грудня 2009 року, винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2.(а.с. 40).
Із копії Страхового Акту №НТ1331/09 встановлено, що сума страхового відшкодування становить 56 852,35гривень, яка і була виплачена страхувальнику автомобіля Хонда - ОСОБА_4, що підтверджується копіями Акту взаємозаліку боргу від 02.11.2009 року та платіжними дорученнями (а.с.11-16).
Із копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5633060 від 13.05.2009 року встановлено, що ОСОБА_5 застраховано свою цивільно-правову відповідальність у ВАТ «НАСК «Оранта» (а.с.43). В даному полісі визначено ліміт відповідальності страховика в сумі 25500грн.та встановлена франшиза 510 грн.
Наказом Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року №5011-53/14892-2012 стягнуто з ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» 24 990грн. страхового відшкодування (а.с.113).
Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно вимог ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд першої інстанції вірно встановив, що Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" відповідно до положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 ЦК України дійсно отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Колегія суддів приходить до висновку, що Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія", посилаючись на ст. 993 ЦК України, правомірно ставило питання про стягнення в порядку регресу різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою за полісом страхування цивільно-правової відповідальності.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом норм матеріального права, оскільки суд правильно визначив правовідносини сторін та застосував норми матеріального права що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права також колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянтом не надано суду належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які на думку апелянта є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів також не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції.
При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: