"28" жовтня 2014 р.Справа № 915/965/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А.
При секретарі судового засідання Молодові В.С.
За участю представників сторін:
Від прокуратури - Лянна О.А., за посвідченням № 005252 від 22.09.2012р.;
Від відповідача 2 - Стоянова Г.П., за довіреністю № 277/1 від 01.06.2014р.;
Від відповідача 2 - Кузнєцов О.І., за довіреністю № 13/10 від 13.10.2014р.;
Від відповідача 1 - Сапожник А.А., за довіреністю № 172/08/07 від 03.02.2014р.
Розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.07.2014р.
по справі № 915/965/14
за позовом Виконувача обов'язків прокурора Центрального району м. Миколаєва
до відповідачів:
1. Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Форсаж"
про визнання недійсними додаткових угод №1 від 06.06.2013 року та №2 від 01.10.2013 року до договору про закупівлю робіт за державні кошти від 28.11.2012 року №1019,
Встановив:
У червні 2014 року Виконувач обов'язків прокурора Центрального району м. Миколаєва (Далі - Прокуратура) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (Далі - Департамент) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж" (Далі - ТОВ „Форсаж") про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 06.06.2013 року та № 2 від 01.10.2013 року до договору про закупівлю робіт за державні кошти від 28.11.2012 № 1019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокуратура вказує на те, що 28 листопада 2012 року між Департаментом та ТОВ "Форсаж" було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до умов якого, ТОВ "Форсаж" зобов'язався виконати Департаменту роботи по реконструкції скверу "Пролетарський", обмеженого вулицями Адміральською - 1 Слобідською - Нікольською - Інженерною в Центральному районі, м. Миколаєва, а Департамент - прийняти та оплатити такі послуги (т.1 а.с. 10 - 15).
Розділом третім договору сторони визначили ціну договору. Так, у відповідності до п.3.1 договору, ціна договору згідно обраної пропозиції конкурсних торгів становить 15 536 764,12 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору сторони домовились, що розрахунки проводяться шляхом оплати Департаментом після пред'явлення ТОВ "Форсаж" рахунку на оплату послуг, з підписанням сторонами актів виконаних робіт.
06.06.2013 р. укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої внесені доповнення до договору в розділ IV "Порядок здійснення оплати", а саме: Пунктом 4.3 визначено, що Замовник приймає на себе зобов'язання перерахувати Підряднику аванс 30% загальної кошторисної вартості робіт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2001 на термін не більше трьох місяців (т.1 а.с. 16).
01.10.2013 р. між сторонами по договору укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якого внесені доповнення до п.7.3 договору абзацом такого змісту: "Замовник має право вимагати від Підрядника виконання лише тих зобов'язань, які були належним чином оплачені Замовником, відповідно до положень розділу IV цього договору. У разі відсутності фінансування за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку та при недостатності фінансування в межах, передбачених пунктом 3.1, підрядник звільняється від обов'язку виконувати свої зобов'язання за цим договором. Терміни поновлення виконання Підрядником своїх зобов'язань уточнюються сторонами додатково в залежності від поновлення фінансування та можливостей Замовника виконувати свої грошові зобов'язання перед Підрядником" (т.1 а.с. 17 - 18).
Також, відповідно до додаткової угоди №2 від 01.10.2013, внесені доповнення до договору в розділ VII "Відповідальність сторін", а саме: "Підрядник несе відповідальність перед Замовником щодо виконання взятих на себе зобов'язань, у т.ч. своєчасної оплати, які передбачені договорами субпідряду. Підрядник звільняється від відповідальності перед Замовником у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг, чи внаслідок припинення фінансування в межах, передбачених пунктом 3.1".
Прокурор вказує на те, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", внаслідок чого, останні не відповідають ч.1 ст. 203 ЦК України, що згідно ст. 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.
Також, Прокуратура зазначає, що Однією з підстав недійсності додаткової угоди № 1 від 06.06.2013 року позивач зазначає те, що під час укладання відповідачем-1 та відповідачем-2 договору про закупівлю робіт за державні кошті від 21.11.2012 року попередня оплата не передбачалася. За таких обставин, уклавши додаткову угоду № 1 сторони по договору змінили істотні умови основного договору, чим порушили положення п. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", яким встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції переможця процедури закупівлі.
07.07.2014 р. та 08.07.2014 р. Департамент та ТОВ „Форсаж" надали відзиви на позов, в яких зазначили, що Прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами факт порушення вимог закону при укладенні оскаржуваних додаткових угод, які жодним чином не вплинули на виконання умов договору про закупівлю робіт за державні кошти № 1019 від 28.11.2012р. та не змінили його предмету. Крім того, жодна норма статті 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель" не була порушена або застосована до укладеного між відповідачами договору, а тому правові підстави для визнання додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору, відсутні (т.2 а.с. 1 - 197, 198 - 209).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.07.2014р. (Суддя - Коваль С.М.) в позові було відмовлено повністю (т.2 а.с. 240 - 245).
Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 11, 215, 203, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, п. 13 до Розділу ХІІ Інструкції щодо заповнення типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, та ст.ст. 18, 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель", дійшов до висновку, що Прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт порушення вимог закону при укладенні оскаржуваних додаткових угод, які жодним чином не вплинули на виконання умов договору про закупівлю робіт за державні кошти № 1019 від 28.11.2012р. та не змінили його предмету, а отже місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду 13.08.2014р. Прокуратура звернулась із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції, прокуратура зазначає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми процесуального права.
Прокуратура вказує на те, що згідно зі ст.ст. 4, 84 ГПК України, п.п. 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 „Про судове рішення", рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права, та фактичними матеріалами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Також, Прокуратура в апеляційній скарзі вказала на наступне:
Наказом Мінекономіки № 925 від 27.07.2010 р., який діяв на час укладання договору № 1019, затверджено форму типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, яким передбачено можливість здійснення розрахунків за договором.
Документацією конкурсних торгів на закупівлю робіт з реконструкції скверу „Пролетарський" встановлено Порядок здійснення оплати - на підставі п. 5 ст. 46 Бюджетного Кодексу України, відповідно до взятих бюджетних зобов'язань - шляхом оплати Замовником після пред'явлення Підрядником рахунку на оплату послуг, підписання сторонами актів виконаних робіт.
П. 5 ст. 40 Закону України „Про здійснення державних закупівель", істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.
Проте, укладеною 06.06.2013 р. додатковою угодою №1 внесено доповнення до порядку здійснення оплати - шляхом перерахування Замовником авансу у розмірі 30% загальної кошторисної вартості робіт.
Укладеною 01.10.2013 р. між сторонами по договору додатковою угодою № 2 передбачено право Замовника вимагати від Підрядника виконання лише тих зобов'язань, які були належним чином оплачені замовником відповідно до положень вказаного договору.
Водночас, при відсутності фінансування за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку та при недостатності фінансування, передбачено звільнення Підрядника від обов'язку виконувати свої зобов'язання щодо виконання робіт.
Не врахувавши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність зміни порядку оплати робіт.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Оскільки укладені додаткові угоди суперечать змісту пропозицій конкурсних торгів переможця процедури закупівлі, що є порушенням ч. 5 ст. 40 Закону України „Про здійснення державних закупівель", є підстави для визнання їх недійсними.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Ч. 4 ст. 179 ГК України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
У пункті 13 до Розділу ХІІ Інструкції щодо заповнення типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, зазначено, що у разі виникнення необхідності конкретизації умов договору сторони мають право викласти їх у додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Стаття 854 ЦК передбачає загальне правило про оплату роботи Замовником після остаточної здачі роботи, але за умови, що роботу виконано належним чином і у встановлений строк. Разом із тим, за згодою сторін, можливим є інший порядок розрахунків, зокрема поетапна оплата робіт (за договором будівельного підряду), видача підряднику авансу чи завдатку (договір будівельного підряду, договір побутового підряду).
Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У статті 204 Цивільного Кодексу України, визначено, що вчинений правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на зазначене, судова колегія, погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що підписуючи оскаржувану додаткову угоду № 1 сторони по договору діяли виключно в межах, передбачених чинним законодавством, тому підстави для визнання останньої згідно ст. 215 ЦК України відсутні.
Також, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладаючи вказаний договір, сторони взяли за основу типовий договір про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, форму якого затверджено наказом Мінекономіки від 27.07.2010р. №925 "Про затвердження типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та Інструкції щодо заповнення типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти", а отже, підписуючи вказаний договір, сторони жодним чином не видозмінювали структуру та зміст типового договору.
ТОВ „Форсаж" було належним чином та у відповідності з умовами основного договору виконано усі роботи щодо проведення реконструкції скверу "Пролетарський", які приймалися відповідачем-1 в повному обсязі, про що свідчать акти прийняття виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками сторін по договору, а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012р. №: 59/1, 59/2,59/3; акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012р. №: 94/1, 94/2,94/3,94/4,94/5; акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013р. №: 35,36, 37; акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. №: 42, 43, 44,45,46,47,47-1,48,49,50,51; акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. №: 64, 64-1, 65, 66, 67, 69, 69-1, 70, 71, 71-1, 72; акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014р. №: 3, 3-1. (т.2 а.с. 5 - 197).
Крім того, наявним у матеріалах справи актом перевірки державних закупівель департаменту ЖКГ за період з 01.01.2013 по 01.03.2014, складеного Миколаївською об'єднаною державною фінансовою інспекцією від 29.05.2014 р. встановлено, що договір № 1019 від 28.11.2012 та додаткова угода № 1 та № 2 до цього договору відповідають вимогам п. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", що також спростовує посилання позивача. (т. 2 а.с. 203-208).
Стаття 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлює вичерпні підстави для визнання договору про закупівлю недійсним, а саме: договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків.
Згідно п. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (Основні вимоги до договору про закупівлю), Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Колегія суддів зазначає, що жодна з вказаних підстав не була порушена або застосована до укладеного між відповідачами договору, а тому правові підстави для визнання додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору, відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99; 101-105 ГПК України, суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Прокуратури Миколаївської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.07.2014р. у справі № 915/965/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписано 29.10.2014р.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя Т.Я. Гладишева
Суддя В.А. Лисенко