04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" жовтня 2014 р. Справа№ 910/11108/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін
від позивача: Михайловська І.Г. - представник за дов. №0113-350 від 27.12.2013р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
на рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2014 року
у справі № 910/11108/14 (суддя: Бондарчук В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 26 990,35 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 26 990,35 грн. в порядку регресу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. у справі №910/11108/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.
При цьому, апелянт зазначив про наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.09.2014 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" було прийнято до провадження.
Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 23.10.2014р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням №04393540.
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 23.10.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0107-11-12935, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - "Skoda Superb", державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2011 р., на 21 км автодороги Київ - Чоп в с. Стоянка на перехресті нерівнозначних доріг 18.11.2011 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda Superb", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "ЗАЗ-11027", державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_4 внаслідок вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" автомобіль "Skoda Superb", державний номер НОМЕР_1.
Отже, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до звіту про вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Superb" №73211 від 18.11.2011 р., державний номер НОМЕР_1, склала 30071,44 грн., а відповідно до рахунку-фактури № 0000065198 від 19.11.2011 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Superb", державний номер НОМЕР_1 становить 26990,35 грн.
25.11.2011 р. позивачем було складено страховий акт №ДККА-12360, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 26 990,35 грн.
Відповідно до зазначених вище звіту та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 26 990,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11858 від 25.11.2011 р. (в матеріалах справи).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 1039АЛС від 22.08.2013 р.
Листом вих. № 09-02-07/23108 від 18.10.2013 р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що позивачем було пропущено 1-річний строк звернення до відповідача із відповідною заявою, так заява про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1039АЛС від 22.08.2013 р. була подана відповідачу більше ніж через рік з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, з огляду на положення ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач для отримання страхового відшкодування повинен був звернутися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в межах одного року з дати ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, при цьому, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Відповідно до постанови судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі № 6-112цс13 при виплаті страховою компанією страхового відшкодування згідно ст. 993 Цивільного кодексу України, до неї переходить права вимоги потерпілого, а не відбувається набуття такого права в порядку регресу.
Таким чином, Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що внаслідок проведеної страхової виплати відбувається заміна кредитора в зобов'язанні, а тому продовжує існувати зобов'язання із заміненим кредитором.
Згідно з ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу більше ніж через півтора року з виплати страхового відшкодування.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. у справі №910/11108/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" - задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. у справі №910/11108/14 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/11108/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
О.М. Гаврилюк