36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.10.2014 р. Справа № 917/1930/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Літмашімпекс" (вул. Ювілейна, буд. 2, с. Яковлівка, Харківський район, Харківська область, 62470; поштова адреса: вул. Харківських дивізій, буд. 17, м.Харків, 61091)
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621)
про стягнення 264225,85 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача: Шипілов А.Ю. (дов. від 02.10.2014р.).
від відповідача: не з"явився
Розглядається позовна заява про стягнення 264225,85 грн., у тому числі 220934,11 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно договору № 0559-СН від 22.11.2013р., 16940,90 грн. пені, 2710,94 грн. - 3% річних, 23639,90 грн. інфляційних.
Відповідач у відзиві від 28.10.2014р. проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем в порушення п. 4.1 договору не надано сертифікату якості на поставлений товар, не надано сертифікату відповідності, протоколу узгодження якості; це позбавляє відповідача права використати поставлений товар за призначенням; ненадання документів, підтверджуючих якість продукції, позбавляють позивача права вимагати оплату за нього. В зв'язку з цим відповідач прохає залишити позов без розгляду.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача від 07.10.2014р. та поштовим повідомленням від 09.10.2014р. про вручення судової ухвали відповідачу.
В судовому засіданні 28.10.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Літмашімпекс" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідачем) був укладений договір поставки товару № 0559-СП від 22.11.2013р. (далі - Договір; а.с.8-9).
За умовами п. 1.1 Договору позивач як постачальник зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування, кількість, ціна товару визначаються специфікаціями.
В специфікації № 1 від 22.11.2013р. сторони погодили поставку товару на загальну суму 105316,51 грн. (а.с.10).
В додатковій угоді № 1 від 20.01.2014р. (специфікації № 2) сторони погодили поставку товару на загальну суму 115617,60 грн. (а.с.11).
Загальна вартість передбаченого до постачання товару становить 220934,11 грн.
На виконання умов Договору та специфікацій № 1 та № 2 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 220934,11 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними № РН-0000001 від 08.01.2014р. на суму 105316,51 грн. та № РН-0000013 від 17.01.2014р. на суму 115617,60 грн., товарно-транспортними накладними від 08.01.2014р. та від 17.01.2014р., довіреностями відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей від 08.01.2014р. № 0000000039 та від 17.01.2014р. № 0000000179 (а.с.14-18, 20-23).
На оплату вказаного товару позивач виписав відповідачу відповідні рахунки-фактури від 08.01.2014р. та від 17.01.2014р. (а.с.13, 19).
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунок за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки товару, якщо інше не зазначено у специфікації. Такий же строк платежу вказаний і у специфікаціях.
В порушення умов Договору відповідач оплати вартості отриманого товару не провів.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення вказаних норм та договірних зобов'язань відповідач вартість товару на суму 220934,11 грн. не оплатив.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
Листом від 25.09.2014р. та заявою від 28.10.2014р. позивач підтвердив суду те, що заборгованість відповідачем не сплачена.
Заперечення відповідача проти позову з тих мотивів, що ненадання позивачем документів, підтверджуючих якість продукції згідно п. 4.1 договору, позбавляють позивача права вимагати оплату за нього, судом визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.
В п. 4.1 Договору визначено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості.
Відповідно ст.. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, підтверджуючих якість продукції згідно п. 4.1 договору, не встановлював строку для їх передачі. Відповідач також не заявляв про відмову від договору поставки та повертав товар продавцеві.
Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості такого товару. Умовами договору сторони також не пов"язували строк проведення розрахунку за товар до факту передачі документів на нього.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 220934,11 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3, ст. 4 Закону).
Пунктом 10.5 Договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діє під час порушення грошового зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
На підставі вказаних положень позивачем нараховано 8252,18 грн. пені за період 10.03.2014р. - 10.08.2014р. за зобов'язаннями по специфікації №1 та 8688,72 грн. пені період 19.03.2014р. - 10.08.2014р. за зобов'язаннями по специфікації №2); (а.с.25, 26).
При нарахуванні пені за зобов'язаннями по специфікації №1 позивачем не враховано наступні положення діючого законодавства.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг спорку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи умови п. 6.1 Договору про те, що розрахунки здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, кінцевим терміном оплати товару, поставленого за накладною від 08.01.2014р., буде 09.03.2014р., який є неділею - вихідним днем.
Отже, за правилами ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем оплати товару є наступний за ним робочий день понеділок 10.03.2014р., а прострочення платежу починається з 11.03.2014р.
За зобов'язаннями по специфікації № 1 за період прострочення 11.03.2014р. - 10.08.2014р. сума пені становить 8214,69 грн. (розрахунок суду залучено до справи).
За зобов'язаннями по специфікації № 2 за період прострочення 19.03.2014р. - 10.08.2014р. нараховано позивачем пеню в сумі 8688,72 грн. В цій частині розрахунок позивача є правильним.
Таким чином, загальна сума належної до стягнення пені становить 16903,41 грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення 37,49 грн. пені слід відхилити як безпідставні.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За даною нормою позивачем нараховано 1333,04 грн. - 3% річних за період 10.03.2014р. - 10.08.2014р. за зобов'язаннями по специфікації № 1 та 1377,90 грн. - 3 % річних період 19.03.2014р. - 10.08.2014р. за зобов'язаннями по специфікації № 2 (а.с.25, 26).
Як було зазначено вище судом, період прострочення виконання зобов'язання по специфікації № 1 становить 11.03.2014р. - 10.08.2014р. Сума 3% річних за цей період дорівнює 1324,39 грн. (розрахунок суду залучено до справи).
За зобов'язаннями по специфікації № 2 за період прострочення 19.03.2014р. - 10.08.2014р. нараховано позивачем 3 % річних в сумі 1377,90 грн. В цій частині розрахунок позивача є вірним.
Отже, загальна сума 3% річних, що підлягають стягненню, становить 2702,29 грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимоги про стягнення 8,65 грн. річних слід відхилити як безпідставні.
Також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено вимоги про стягнення 11268,84 грн. інфляційних, нарахованих за березень-липень 2014р. за зобов'язанням по специфікації № 1 та 12371,06 грн. інфляційних, нарахованих за березень-липень 2014р. за зобов'язанням по специфікації № 2.
В п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При нарахуванні інфляційних за зобов'язанням по специфікації № 2 за березень-липень 2014р., позивачем проведено нарахування інфляційних за березень 2014р. без врахування того, що початок прострочення платежу починається 19.03.2014р.
Після перевірки правильності розрахунку інфляційних судом встановлено, що за період 01.04.2014р. - 10.08.2014р. загальна сума інфляційних становить 19221,27 грн. (у тому числі 9162,54 грн. - інфляційні прострочення виконання зобов'язання по специфікації № 1 та 10058,73 грн. - прострочення виконання зобов'язання по специфікації № 2). Розрахунок суду залучено до справи. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних слід відхилити за їх безпідставністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621; ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Літмашімпекс" (вул. Ювілейна, буд. 2, с. Яковлівка, Харківський район, Харківська область, 62470; поштова адреса: вул. Харківських дивізій, буд. 17, м. Харків, 61091; ідентифікаційний код 37998823) 220934грн. 11 коп. основного боргу, 16903грн. 41 коп. пені, 19221грн. 27 коп. інфляційних, 2702грн. 29 коп. річних, 5195грн. 23 коп. витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 29.10.2014р.
Суддя Безрук Т. М.